Розділ 6. На вокзалі

Годинник показував десяту ранку, коли Кря-Кузя Холмс і доктор Ватсон прибули на вокзал. Це був невеликий вокзал — усього на дві платформи.

— Холмсе! Що ми тут робимо? Ми збираємося кудись їхати? — запитав Ватсон.
— Чемодани! — багатозначно промовив Кря-Кузя і пояснив: — Марина сказала, що разом із чоловіком у неї зникли його чемодани. А це означає, що її чоловік Саша міг вирушити в подорож, нічого їй не сказавши. Саме це ми й хочемо з’ясувати тут, на вокзалі.

У цей час із вокзалу мав відправлятися потяг. Друзі кинулися оглядати вагони. У дверях одного з них вони помітили задню частину великого пасажира, яка привернула їхню особливу увагу.

— По-моєму, це слон, — промовив Крис Ватсон, тикнувши тростиною в хвіст.
— Чому ви так вирішили, колего? — поцікавився детектив. — Невже це хобот? — і теж тикнув тростиною в хвіст незнайомця.
— Безперечно, це не хобот, — охоче погодився доктор, знову тикнувши в хвіст.
— І взагалі, я не бачу тут ні очей, ні вух, та й зуби цей тип, здається, десь загубив, — дедалі більше сумнівався Холмс, продовжуючи тикати тростиною.
— Але за розмірами він майже підходить, — заявив Ватсон, для переконливості ще раз тикнувши в хвіст.

— Перепрошую, що втручаюся у вашу розмову, джентльмени, але чи не могли б ви більше не торкатися мого хвоста, — пролунав бас незрозуміло звідки. — Мій хвіст — це приватна власність, і торкатися його можна лише з мого письмового дозволу.

Тут пасажир насилу обернувся, і друзі побачили перед собою носорога.

— Це точно не слон, — зробив висновок детектив.
— Так, я точно не слон, — підтвердив носоріг. — Більше того, ніколи ним не був і ставати не збираюся.

Друзі вибачилися перед пасажиром за втручання й вийшли на платформу саме в той момент, коли потяг рушав. Щойно останній вагон зник із поля зору, на платформу вискочив захеканий слон із двома важкими чемоданами.

— Перепрошуємо, ви випадково не Саша, чоловік миші Марини? — в один голос запитали вони.

— Чоловік миші? — з жахом в очах перепитав незнайомець. — Ні, ні в якому разі. Це не я.

Після коротких вагань вони відпустили переляканого слона. Потім вирішили розділитися: Холмс зібрався продовжити пошуки на вокзалах, а Ватсонові належало навідатися до байбака, про якого згадувала Марина.