Розділ 3. Сантехнічний безлад

Перший дзвінок першого клієнта в день служби Кря-Кузі виявився незабутнім. Річ у тім, що через якусь дивну помилку (або неорганізованість) на виклик прибув не один, а одразу два сантехніки. А потім і сам Кря-Кузя.

— Це мій клієнт! — пискляво верещав якийсь бородань, відчайдушно лупцюючи гайковим ключем одразу двох колег.
— Ні, мій!! — басом відповідав худорлявий хлопець, підступно підсипаючи бороданю за комір болтики.

І невідомо, чим би це скінчилося, якби не з’явився майстер сантехнічних робіт із дрилем. Усі одразу притихли. Майстер обвів присутніх суворим поглядом і здивовано підняв кошлату брову.

— А де Кря-Кузя? — запитав він. — Сподіваюся, каченя живе?

Причому бійка сантехніків зовсім його не здивувала. Вочевидь, це була звична справа в цій професії.

Усі здивовано перезирнулися. Поки сантехніки билися між собою, каченя за їхніми спинами встигло зробити всю сантехнічну роботу.

— Здається, Кря-Кузя значно спритніший, ніж можна очікувати від качки! — сказав один із сантехніків.
— Що ж, питання з першим клієнтом вирішено, — розважливо зауважив майстер.

А тим часом спритний, швидкий і хитрий Кря-Кузя поспішав за адресою іншого клієнта, радіючи, як вправно обійшов конкурентів. Тільки от затори були жахливі, і юний сантехнік увійшов до квартири клієнта, коли самого господаря вже не було — той пішов у булочну по булочки. Двері були відчинені через неуважність господаря.

Однак Кря-Кузю анітрохи не збентежила відсутність господаря — дивним йому здалося зовсім інше. У квартирі вже був інший сантехнік. Він навшпиньках, озираючись, вийшов із вітальні. Власне, це був зовсім не сантехнік — звичайний злодюжка, замаскований під сантехніка. Він теж не застав господаря вдома і вже збирався обчистити квартиру, якби не натрапив на Кря-Кузю. Каченя не сприйняло його як порушника закону, а радше як конкурента. Сам же грабіжник неабияк перелякався несподіваного гостя.

— Що, на виклик прийшов? — суворо запитав каченя у грабіжника. Він чудово розумів: зараз треба готуватися до серйозної бійки. Без неї тут не обійдеться.
— Н-на в-виклик, — заїкаючись відповів той.
— Труби лагодити?
— Ага! Точно! Труби лагодити. Я ж сантехнік! — підтвердив злодюжка, радіючи, що його одразу не викрили.

А радів він даремно. Якби чесно зізнався, що він злодій, відбувся б дуже легко — лише поліцією і в’язницею. Зате тепер, під виглядом сантехніка, йому доведеться випити свою гірку чашу до дна.

— Що ж, — зітхнув Кря-Кузя, закочуючи рукави й дістаючи з сумки найбільший вантуз, — тут не може бути одразу двох сантехніків!

Це була запекла битва розлюченого Кря-Кузі й розгубленого грабіжника. Перевага була переважно на боці Кузі. Грабіжник відбивався як міг: спочатку з’ясувалося, що його револьвер не заряджений, потім він спробував вкусити каченя, потім почав кидати в нього рослинами з підвіконня, згодом — каструлями й сковорідками.

Несподівано на порозі з’явився господар квартири з ароматними булочками в руках і в смугастих капцях. Провівши очима каструлю вчорашнього борщу, що пролітала повз, він своїм ошелешеним поглядом показав, що дещо здивований тим, що відбувається. Ще кілька хвилин господар приголомшено спостерігав за жорстокою битвою сантехніків і розмащеним по всій кухні борщем. Нарешті оговтавшись, він одразу вирішив подзвонити в поліцію — що й зробив.

Черговий поліцейський довго реготав, слухаючи розповідь переляканого клієнта. Увесь час пирхаючи від сміху, він повторював, що поліція не займається лікуванням розладнаних сантехніків — хай хоч усі переб’ються. Але патруль усе ж вислав, бо той був неподалік.

За п’ять хвилин до будинку під’їхав поліцейський загін. Господар із розпростертими обіймами кинувся назустріч рятівникам, як раптом помітив, що всі вони чомусь одягнені як сантехніки.

— Ми щойно зі спецоперації. Взяли банду злочинців у квартирі, — пояснив інспектор Карамелькін. — Довелося перевдягтися в сантехніків для конспірації.

Поліцейські дружно ввалилися на кухню і застали грабіжника з каченям у вкрай жалюгідному стані. Брудні й обірвані, вони намагалися помиритися за чашкою чаю. Помітивши полісменів у сантехнічних костюмах, Кря-Кузя рішуче підвівся з-за столу.

— Обідня перерва закінчена, — оголосив він. — Ну що ж, продовжимо. Гей ви, сантехніки! Ми першими сюди приїхали! Це наш клієнт, і ми його вам не віддамо! Захищайтеся!

З цими словами каченя схопилося за грізну зброю — вантуз. Далі почалася грандіозна битва дюжини полісменів і каченяти з грабіжником. Зрештою вся ця неймовірна історія завершилася так: злодій під час бійки непомітно втік, квартира господаря зазнала значних ушкоджень і потребувала ремонту, а поліцейський патруль зазнав серйозних фізичних втрат — мало хто з них вийшов із бою без травм і морального потрясіння.

Наступного дня всі газети зарясніли яскравими сенсаційними заголовками:
«Маленьке каченя жорстоко побило патруль сантехніків»,
«На вулиці Бобровій побилися 14 сантехніків і поліцейський патруль»,
«Дюжину поліцейських застали за бійкою каченят-сантехніків»,
«Зграя гігантських каченят напала на бідних поліцейських, що підробляли сантехніками».

Такі дивні заголовки з’явилися з двох причин. Перша — ніхто з журналістів не знав, як усе сталося насправді. Друга — ніхто з них і не хотів цього знати. А навіщо? Заголовок сенсаційний. Стаття цікава. Решта значення не має.

Треба сказати, цей випадок не минув для Кря-Кузі даремно. Він чудово розумів, що робота сантехніка — це постійна конкуренція, з бійками, погонями й стріляниною. З таким самим успіхом можна працювати й у поліції. Хоча… Справді, чому б і ні?