Розділ 2. Пожежник, що підкорив небеса

Як би це не дивувало Кря-Кузю, одразу після першої ж його операції його зі скандалом вигнали з лікарні. Юне каченя розуміло, що щось пішло не так. Вочевидь, він просто використав не той медичний довідник, який потрібно. Ну і пацієнти теж траплялися зовсім неграмотні. У медичному сенсі. Наприклад, кіт із розбитою головою цілком міг підказати хірургу, що робити.

Так чи інакше, Кря-Кузя був змушений шукати іншу роботу. Але це не зламало наполегливості юного каченяти. З дитинства він мріяв стати пожежником. І тепер вирішив, що це, мабуть, найкращий момент для здійснення своєї давньої мрії.

У пожежники Кря-Кузю взяли не одразу. Навіть той факт, що він водоплавний, не зіграв йому на користь. Йому влаштували випробування, під час якого юний пожежник мав за допомогою вогнегасника загасити полум’я. Ніхто не врахував малу вагу Кузьми — і дарма. Підступний вогнегасник не став церемонитися з каченям. Щойно клапан відкрився, вогнегасник гучно зашипів і вирушив у політ, наче ракета. Він почав літати разом із каченям, що прилипло до нього, збиваючи з ніг як самих пожежників, так і випадкових зівак. У результаті полум’я пожежі розгорілося ще сильніше, а все навколо, включно з екзаменаторами, було вкрите піною.

Тим часом каченя, осідлавши вогнегасник, продовжувало літати містом із шаленою швидкістю. У мерії, куди залетів вогнегасник із каченям, панував пінний хаос. Кря-Кузя навіть не підозрював, що у вогнегаснику стільки активної піни. Мер міста був скинутий зі стільця, розсипавши при цьому навколо крісла свої власні золоті зуби. Його заступник від страху видерся на шпиль каплиці. Його потім самі пожежники три дні не могли зняти. Вони приманювали його шоколадками й тістечками, але все було марно. Чиновник судомно тримався за шпиль із зображенням півня і час від часу вигукував то прокльони, то благання про допомогу. Охоплений жахом, він зізнався у всіх розкраданнях міських коштів, що відбувалися в мерії протягом багатьох років. Поліцейські детективи, які невдовзі прибули, з неприхованою заздрістю до талантів Кря-Кузі занотовували всі ці зізнання в блокноти.

— Який чудовий метод боротьби з корупцією! — захоплено вигукнув начальник поліції міста, дивлячись на заступника мера, що сидів на височенному шпилі каплиці. —
Треба застосувати його й до інших чиновників. Розпорядьтеся негайно закупити двадцять вогнегасників. Шкода тільки, що шпиль у нас лише один.

А тим часом вогнегасник, осідланий Кря-Кузею, вже залетів у лігво злочинної банди грабіжників, що розташувалася просто навпроти мерії. Чи це була випадковість, чи заздалегідь спланована атака — ніхто не знав. Але до зубів озброєні злочинці в паніці кинулися до поліцейської дільниці — зізнаватися у всіх своїх злочинах. Ватажок, якому вогнегасник влучив по голові, назавжди втратив пам’ять, а разом із нею і потяг до злочинів. Решту свого життя він збирав ромашки в парку, безглуздо посміхаючись і нюхаючи кожну з них.

Після такого гармидеру в пожежники Кузю так і не взяли. А дарма. Таке талановите каченя із задоволенням прийняла до себе гільдія міських сантехніків. У трубах у Кря-Кузі певний досвід таки був. Йому не раз доводилося лагодити вдома умивальник, коли той хрюкав і зловісно булькотів, віщуючи сантехнічну катастрофу.