Розділ 1. Перша робота

У родині качок жив каченя Кря-Кузя разом зі своїм татом і мамою, а ще з 17 братиками й сестричками. Волею долі вони теж були качками. І їх це цілком влаштовувало. І ось одного разу тато-качка захворів на свинку. Ніхто, власне, не знав, як це сталося, але важливо те, що це сталося саме так. А оскільки саме тато заробляв гроші на всю родину, одразу відчувся матеріальний брак. Потрібно було купити ліки татові-качці, прогодувати сім’ю з 20 качок, купити нові черевики каченяті Васі замість порваних, віднести скатертину в хімчистку, заплатити мамі за манікюр... Словом, треба було переробити купу справ, а грошей на все це не вистачало. Кря-Кузя був старшим каченям у родині. Він вирішив влаштуватися на роботу, щоб отримувати зарплату грошима і забезпечувати життя сім’ї.

Кря-Кузя знав, що до хвороби тато-качка працював лікарем, хірургом. І він вирішив, що без труднощів зможе замінити батька на роботі. Він не знав, чим займається хірург. Каченя вважало, що розбереться вже в процесі роботи. Із плюсів цієї роботи була висока зарплата. Із мінусів — усе інше. Щоправда, це ще належало дізнатися.

У перший же день до них в операційну поступив пацієнт, який вдарився головою об стовп. На голові підсліпуватого кота потрібно було зупинити кров. Кря-Кузя задумливо покрутив підручник із хірургії так і сяк, погортав сторінки й спробував почитати.

«Для зупинки кровотечі насамперед потрібно накласти джгут вище ушкодження або нижче...»

Оскільки вище котячої голови були тільки вуха, Кузя, недовго думаючи, наклав джгут нижче голови — на шиї. Пацієнт неприродно вирячив очі й глухо захрипів. Кузя миттєво зрозумів, що щось пішло не так. Він одразу знайшов потрібну сторінку в довіднику:

«Розділ 14
Хрип і кашель
Хрип і кашель — перші симптоми застуди або грипу. Поставте градусник, призначте таблетки, малиновий чай, наклейте пацієнтові гірчичники.»

Судячи з того, як пацієнт важко хрипить, Кузя вирішив не гаяти часу й діяти негайно.

Щоправда, малинового чаю під рукою не було — лише пляшечка кока-коли, необачно залишена колегою по роботі Степаном. Таблеток також не було, але Кузя зумів десь роздобути м’ятну цукерку. Він поклав цукерку нещасному на язик і дав запити з пляшки. Багатостраждальному котові вдалося виплюнути кока-колу, але цукерка потрапила в горло й там безнадійно застрягла. Пацієнт закашляв ще сильніше, вже втрачаючи сили. Тоді юний хірург наклеїв котові на лоб гірчичник і прикріпив його за допомогою скотчу, щоправда, без особливого успіху. Становище було не з веселих. Кузя мимохідь помітив у підручнику примітку:

«Якщо пацієнт подавився, насамперед постукайте по спині...»

У відчайдушному пориві він з усієї сили вдарив кота по хребту, який саме нахилився над мискою, щоб виплюнути туди цукерку. Цукерка зі дзвоном відскочила від таза й, ударивши нещасного пацієнта в лоб, полетіла в невідомому напрямку. Джгут на шиї трохи послабився, і пацієнт полегшено, але стисло зітхнув. Зрозумівши, до чого може дійти лікування, кіт судомно, ослаблими лапами, спробував повністю позбутися джгута. Поки пацієнт, важко хриплячи й пихкаючи, боровся з джгутом, Кузя, гортаючи книгу, знайшов те, що шукав:

«Якщо пацієнт задихається (важко дихає, хрипить), необхідно обов’язково зробити штучне дихання...»

Кузя негайно взявся виконувати вказівки для цієї ситуації. Він нахилився до кота й почав щосили вдмухувати йому в рот повітря. Від цього щоки вусатого роздулися, як у хом’яка. Кря-Кузя навіть здивувався. Як це так? Щойно перед ним був кіт, а тепер хом’як. Треба терміново читати в медичній енциклопедії про перетворення котів на хом’яків.

Пацієнтові ці маніпуляції не дуже сподобалися, адже це заважало його головному завданню — вижити, розв’язавши джгут. Але, на щастя, джгут уже був достатньо послаблений і сам розпустився, а котові залишалося лише відбитися від настирливої качки, що уявила себе хірургом. Щоправда, невдовзі Кря-Кузя й сам від нього відстав, помітивши, що той уже не задихається і, тим більше, не помирає. Тоді він радісно вигукнув:

— Урааа, я врятував його! Врятував! Хай живе медицина!!!