Глава 64

МИКОЛА 

Всі радіостанції попереджають про небезпеку на дорогах у зв'язку з аномальною погодою. Крижаний дощ впав на місто вперше за тридцять років. Я швидко вискочив з фірми та попрямував до машини. Вже спізнювався на чергову співбесіду цього місяця. Та й відверто, дуже вже набридла вся ця тріскотня. Здавалося б, що простіше аніж знайти для Наташі помічницю? Але не тут-то було! Ми вже змінили п'ять кандидатур. Якщо від перших варіантів Наташа була не в захваті, то останню кандидатуру я виставив сам за двері, після того, як застав її за підсипанням снодійного у філіжанку для сестри. 

Намагався в основному все робити один, і якби не термінове відрядження, яке означало мою довгу відсутность, то все було б, як і раніше. 

Через негоду життя в місті зупинилося, і ось на вільній ділянці траси вирішив трохи додати швидкості. Погляд перевів на магнітолу, в останній момент, щось зсередини змусило подивитися на дорогу. 

Так, затримуюся вже на півгодини. 

І в цей самий момент відбувається, щось неймовірне, як у сповільненій зйомці фільму. Перед моєю машиною вибігає кішка або кошеня, не зміг ось так відразу зрозуміти і прямо мені під колеса. Але якщо тварину можна спробувати об'їхати, то слідом вибігає «рятувальниця», яку ще потрібно було постаратися оминути. Лаючись на чому світло стоїть, тисну на гальмо і поперемінно перемикаю швидкості коробки передач. Завдяки цьому маневру, мені вдається скоротити гальмівний шлях і уникнути розвороту. Машина зупиняється в сантиметрах п'ятнадцяти від дівчини. Вона немов застигла на одному місці і навіть не ворухнеться. 

Виходжу з салону автомобіля і з усієї сили грюкаю дверима. 

- Так, ти що з глузду з'їхала? Ти уявляєш, чим все могло закінчитися! - продовжую жестикулювати і звинувачувати її в безвідповідальності. Я сильно злякався, не можу сказати, що за себе. Про це я навіть не встиг подумати, а ось, що можу позбавити життя іншу людину… 

Підійшовши ближче, я спостерігав кумедну картину, ця добродійка, гладила кошеня і шепотіла йому на вухо всякі ніжності! 

- Пані, та ви що знущаєтеся? - ніяк не міг зупинитися і продовжував насідати на неї. 

Вона розвернулася, і на мить я перестав взагалі, що-небудь думати. Біляве довге волосся спускалося практично до попереку, лялькове обличчя немов виліплене з порцеляни з великими блакитними очима і чуттєвими губами. Дівчина злегка моргнула, і нарешті зволила подивитися на мене. 

- А що ви власне розкричалися? Нічого ж не сталося - всі живі, здорові, а решта вже не важливо. 

- Зачекайте! Ви точно впевнені, що моя машина вас не зачепила? - все ж необхідно було упевнитися, що з нею все нормально. 

- Ви тут до кінця століття збираєтеся стояти і створювати перешкоду на дорозі? - вона голосно сказала кожне слово, розвернулася і рушила в бік тротуару. 

Дійсно і чого намагаюся тут, питаю як вона?! Мабуть - це її звична справа рятувати всіх незрозумілих котів, ціною свого власного життя. 

Машину припаркував в районі кафе, де домовився провести співбесіду. Швидко натиснув на кнопку сигналізації і пройшов всередину. Кінець робочого тижня, кафе було переповнене, 

залишалося тільки сподіватися, що Аріна - нова кандидатка в помічниці прийшла на зустріч вчасно і встигла зайняти нам місце. 

Дістаю смартфон і набираю останній виклик. 

- Аріно, добрий вечір. Я вже підійшов, ви тут? 

З-за спини пролунав схвильований жіночий голос. На мій подив на мене в усі очі дивилася «рятівниця» бездомних кошенят. 

- Добрий вечір, Миколо Олександровичу. 

Зараз Аріна здавалася ще меншої комплекції ніж під купою верхнього одягу на вулиці. Світле волосся дівчини відтіняв светр під горло грубої в'язки, насиченого темно-синього кольору. Нижче нічого не вдалося розглянути, крім того, що пухнастий обурювач спокою лакав з блюдця кавового сервізу - вершки, які благородно пожертвувані «рятувальницею» у фонд бездомних дворової породи. 

- У мене не так багато часу, давайте перейдемо до справи, - зняв пальто і повісив на вішалку. 

- Звичайно, - прошепотіла вона. 

- Отже, Аріно, розкажіть про себе: Чим займаєтеся, чи є досвід роботи, і що вас таку молоду дівчину могло зацікавити в подібній вакансії? 

- Я вчуся на медсестру, цього року закінчую навчання. Довгий час доглядала за хворою бабусею. Мама виховувала мене одна і тому основний заробіток в нашій родині лежить на її плечах. Мені не хочеться сидіти у неї на шиї, тому вирішила знайти роботу. 

- У вашому віці можна піти на будь-яку іншу роботу, чому ви саме вирішили спробувати влаштуватися до нас? 

- Ваше оголошення побачила чисто випадково, так як воно стояло першим серед можливих пропозицій з медичною особливістю. Мені здалося, що для такої молодої дівчини, як ваша сестра подібний догляд дуже важливий і вельми потрібен. Я часто бачила по очах своєї бабусі, як їй незручно перед нами, що вона не може доглядати за собою. Намагалася її підбадьорити і максимально полегшити її життя, наскільки це було можливо в подібній ситуації. 

- Скажу вам чесно. Ви не перша кандидатура, яка починає запевняти в своїх супер талантах, давлячи на найболючіше місце, з урахуванням як все непросто в подібній ситуації. Завтра можу запропонувати вам зустрітися з сестрою, її звуть Наталя і поспілкуватися більш детально з нею. Як ви дивитеся на це? 

- Позитивно, згодна спробувати, - вона завела одне пасмо за вухо, оголивши лінію шиї. 

- Оплата ділиться на три частини. Самі розумієте, сума велика за подібні послуги, та й оформлення у нас з вами відбудеться в письмовій формі. 

- Я зрозуміла. 

- Ну добре, підходьте за цією адресою завтра, о третій годині дня. Сестра якраз повернеться з процедур від лікаря, - швидко набрав адресу і відправив Аріні всі дані смс повідомленням. 

На перший погляд вона справляла позитивне враження. Дівчата з такою зовнішністю завжди були в моєму смаку, а отже, спільна робота буде приємною і не викличе мого відчуження. Ми розпрощалися, і я поглядом проводив її до виходу, оцінивши струнку фігуру і довгі ноги. Я ж