Глава 53

ВІТАЛІЙ 

Це просто злий рок! Саме в той момент, коли я переглядав багато аспектів свого життя, всім захотілося, мною управляти та володіти. 

Втомлений, програвши сьогоднішній день, я стояв розгублений на сходовому майданчику. Ця демонстрація оголеного тіла, анітрохи не чіпала. Дивувався сам собі, як останні події в моєму житті, перевернули абсолютно все з ніг на голову. 

- Здивований твоєму вчинку, та й натурниця, можливо, з тебе вийде не погана. Але я не художник, і ти очевидно помилилася адресою. 

Її обличчя спотворила незадоволена гримаса. Жанна так чином намагалася справити на мене враження та отримати гідну реакцію. 

- Віталію, не хочеш же ти сказати, що раптово перетворився на євнуха? - Жанна повільно розвернулася, і продефілювала до дверей моєї квартири, спершись плечем на металеву коробку. 

- Дякую, що так переймаєшся за моє здоров'я, але це зайве, - торкаюся до панелі електронного замка і вводжу код. 

Їй здається, що ось так легко можна вклинитися в моє життя, і спокійно диктувати мені умови. Я завжди був стриманий і дуже щедрий по відношенню до неї. Але ті часи давно минули, зараз я не збирався наступати на ці «граблі» двічі. До сих пір не розумів хід думок своєї матері, з усіх жінок вона зробила ставку на саму продажну дівчину. Жанну ніколи не цікавили справжні почуття, у всьому вона легко вишукувала тільки вигоду, причому тільки для себе особисто. Жодна подружка або її родичка, ніколи не отримували і чверті «прибутку» з її чіпких ручок. Не в її правилах було ділитися корисними контактами або потрібною інформацією. 

Сподівався, що мій порожній погляд говорив багато про що, але я помилявся. Вона не зрушила ні на міліметр, і продовжувала стояти, як музейний експонат біля дверей. Не звертаючи на неї ніякої уваги, проходжу в квартиру розвертаюся і перегороджую їй шлях. 

- Я не зрозуміла, це що зараз таке робиться? - вона намагається витончено пробити мою оборону, сильніше вчепляючись нігтями мені в руку. 

- А це мила називається, наша розмова закінчена. І будь люб'язна, щоб я більше не бачив твого продажного брехливого обличчя, - вільною рукою перехоплюю її долоню, і вивертаю її зап'ясття злегка в протилежний бік. 

Ніколи не застосовував фізичну силу по відношенню до жінок, але в цей раз довелося трохи змінити свої правила. 

- Боляче, відпусти, бовдуре! - її зіниці розширилися і наповнилися злістю, а спокуслива посмішка перетворилася на звіриний оскал. - Ти ще пошкодуєш про сьогоднішній день! 

- Я вже шкодую, про те, що не скористався послугами професіоналки. А опустився до третьосортної моделі. 

Я не збирався грубити, але іншого варіанту не знаходив. Ніщо так не заподіює біль, як уражене самозакохання. Злегка послабив хватку і дав можливість їй піти. Вона висмикнула руку і з усього розмаху відважила мені ляпас. Не можу сказати, що це був удар, який міг мені заподіяти сильний біль, більше ніж комариний укус. 

- Прощавай, - закриваю двері і чую добірну лайку в слід. 

Знімаю піджак і кидаю його на спинку дивана, одним рухом з пульта відкриваю портьєри свого панорамного вікна. Шум механізму відкриває переді мною нічне місто. Вдивляюся в «живу» картину ночі: яскраво освітлений метроміст, що тягнеться довгою стрічкою через річку, автомобілі подібно мурашкам рухаються вперед по чітко заданому маршруту, безхмарне небо розсипом розкидало жовті зірки. Ніколи не вмів розбиратися в сузір'ях, хіба що відрізнити Велику Ведмедицю від інших. Саме цей вид став вирішальним у виборі мого житла. 

Звуковий сигнал месенджера нагадав, що місто не дає тобі відпочити, ти постійно в русі наскільки б не втомився. Ти просто зобов'язаний крутитися і показувати результат. На заставці промайнуло повідомлення від Євгена Сергійовича: «Віталіна Ольхова, менеджер відділу продажів компанії «Здравниця». З батьками не проживає, місце проживання уточнюю». 

Це якийсь забіг на довгу дистанцію, де я біжу з естафетною паличкою і ніяк не можу наздогнати Віталіну. Чим ближче я підбираюся до неї, тим кожен раз вона тікає далі від мене вперед. Плану в голові не було ніякого. Почну з елементарного дзвінка на її нове місце роботи. Далі діятиму по ситуації. Я міг давно відступити, але відчував її невпевненість у кожній дії та вчинку. Її внутрішня боротьба самої з собою та зовнішні обставини, кожен раз штовхали на прийняття неправильних рішень. Зараз я гостро відчував, що не повинен втратити жодної можливості. А найголовніше за півдня навіть не згадав про роботу, і не відповів ні на один телефонний дзвінок з термінових питань. Це на мене не схоже. Колишній Віталій, не став би витрачати час на свої почуття, а з головою пішов би в роботу, давлячи все в зародку. 

Взяв айпад і став переглядати всю інформацію по островах. Можливо варто зателефонувати Філу та уточнити точні координати «нашого» острова? Навіщо?! І сам ще не знав. 

Вхідні двері пискнули і на порозі з'явилася мати. Вона нервово відпустила дверну ручку і не вітаючись пройшла всередину. 

- Що відбувається? Ніхто не може до тебе додзвонитися, вже цілу вічність?! Ти розумієш, що ти робиш? 

- І тобі привіт, мамо! - заблокував планшет, і ще раз кинув погляд на нічне місто. 

Але ж я сподівався, провести цю ніч по-іншому…