Глава 52

Не встигла озирнутися, як перша звітна п'ятниця постукала в двері. Всі підсумки тижня успішно сформувала, і відправила на «суд» директора. Хвилюватися було про що, у зв'язку з переїздом, багато робочих моментів пропустила крізь пальці. Зараз вже нічого не змінити, але вірила, що зможу надолужити згаяне. 

Збори розпочалися о десятій ранку. Семен і Дмитро розташувалися навпроти мене, в своїх звично-розслаблених позах. Вся звітність була надана на цифрових носіях, але Миколі подобалось по-старому, коли кожен особисто міг все прокоментувати. 

Самий початок наради, я абсолютно прослухала, зі мною таке було вперше. М'який баритон Миколи приємно пестив слух, аромат його парфуму не залишав знову мене байдужою. Я намагалася зосередитися і вникнути в розмову, вже в середині спілкування. Не хотілося потрапити в ситуацію, де при особистому зверненні, людина робить безглуздий вираз обличчя і намагається зрозуміти, про що її запитують, нервово перебираючи документи в руках. 

- Віталіно, переглянув вашу відповідь, - нарешті черга дійшла і до мене. - Все правильно оформлено, єдине «але». Ви повністю переключилися на свою базу, не пропрацювавши за цей тиждень, жодного нового клієнта зі свого регіону. Не сприймайте це як претензію, швидше ввічливе зауваження, що ви не зовсім правильно обрали напрямок в роботі. 

Завжди критику сприймала спокійно. Особливо конструктивну, але зараз стало не затишно, і відчула себе не в своїй тарілці. 

- Добре, я зрозуміла, - але вирішила повернути втрачені балли в його «очах» і продовжила. - Але, якщо ви помітили, у мене є перші продажі з особистої бази. Та й угода відбулася тільки тому, що я дуже довго співпрацювала з їх фірмою. 

Він спокійно вислухав, переглянув активні продажі, оформлені від мене на своєму ноутбуці. 

- Віталіно, відразу обмовлюся. Ваші особисті напрацювання - це чудовий старт. Але, тим не менш «Здравниця» у багатьох на слуху не перший рік! Навряд чи б ваші клієнти уклали цю угоду не дивлячись, з маловідомою фірмою, будь ви хоч тричі Ольховою, - мені здавалося, що я починаю плавитися під його поглядом, а він так само продовжував спокійно вказувати на мій легкий старт. І вельми самовпевнена поведінка, за його словами. - Ця чудова схема працює тільки тоді, коли відкриваєш власний бізнес і можеш скласти конкуренцію іншим компаніям, - клікнувши мишею по робочому столу, він швидко відкрив мій звіт і вивів його на екран. 

Одночасно йому вдалося зробити дві справи: похвалити мою роботу і тут же вказати на допущені помилки. Втиснула голову в плечі і відразу відчула себе маленькою мурахою на тлі великої людини. Ось так легко, він знецінив мою перевагу перед іншими менеджерами. Відчувала протиріччя в почуттях, як людина він мені дуже імпонував, але як керівник, відчувалося, що не все так просто, як могло здатися на перший погляд. Під зовнішньою оболонкою, доброзичливості та спокою, відчувалася його «тверда» рука. 

- Дмитро та Семене, погляньте, - він знову звернувся до хлопців. - Я зробив порівняльний аналіз ваших продажів, - всі розвернулися в бік екрану. 

Детальні діаграми показували великий спад за цілий квартал. 

- Ця діаграма складена мною за підсумками, отриманими від фінансового директора. За вашими ж даними, такого «падіння» не спостерігається. Хочеться вірити, що допущена просто помилка в розрахунках при складанні діаграми. У вас є час переробити свої звіти і надати мені точну інформацію до наступного понеділка. 

Хлопці переглянулися, і відчувалася їх паніка, яка непомітно стала проявлятися на їхніх обличчях, і передавалася мені, як вірусне захворювання. 

- В іншому випадку, я буду змушений відкрити два вакантних місця! 

- Миколо Олександровичу, ми все зрозуміли, - сказав Семен, і сильно почервонів. 

- Якщо так, то можете йти працювати. А ви, Віталіно затримайтеся, нам необхідно обговорити наше відрядження. 

Зацькованим поглядом проводила спини хлопців, які пішли на вихід і мені зараз дуже хотілося опинитися в їх числі. Зі своїм переїздом, дуже багато втратила з уваги. А до планування відрядження навіть не приступала. Але ж до неї залишалося всього близько тижня. Подумки вилаяла себе, що так легко все пустила на самоплив. Не хотілося, щоб Микола в мені розчарувався, як у співробітниці, і виправдати його довіру до мене. 

Він у звичній манері перейшов на «ти». 

- Внесу невеликі коригування, поїздка в Миргород відбудеться на моєму особистому автомобілі. 

Нарешті набралася духу і вимовила: 

- А хіба для робочих поїздок співробітники не орендують машини? 

- Зазвичай так це все і відбувається. Але цього разу, мені потрібно і особисті питання врегулювати. 

Їхати вирішено було наступної п'ятниці. Мені буде потрібен час для відпочинку після стомлюючої дороги, шлях адже не близький. 

- Тобі не страшно буде довірити недосвідченому водієві свою машину? - вирішила спробувати своє щастя, раптом передумає брати мене з собою. 

- Машину не страшно, - він потягнувся рукою до фоторамки і повернув її в мій бік. - А ось життя своєї сестри, довірити не можу. Тому за кермом буду я, але права все одно з собою бери, дорога буває непередбачуваною. 

Навіть порадіти не встигла, що рулити не мені, як він нагадав про мої водійські права знову. І його сестра з нами? Все це не вкладалося у мене в голові і викликало почуття тривоги. Перевела погляд на фотографію: молода дівчина, швидше за все моя ровесниця або трохи молодше, кучеряве довге волосся, яке спадало по плечах великими пасмами, смаглява шкіра, виразні очі, чуттєві губи. Наталя виявилася дуже гарною дівчиною, до цього я трохи по-іншому її уявляла. 

- У Миргороді у мене зустріч зі своїм хорошим другом. Він лікар і зараз на відпочинку у своїх родичів. Тому доводиться поєднувати роботу з «особистим». 

Дивно, що Наталя сама не змогла доїхати? Хоча б тим же поїздом, який приходить на вокзал, а обрала замість цього кілька годин в дорозі на машині. Може вона любителька подібних подорожей? Залишалося тільки здогадуватися про справжні причини.