Глава 48

Ноутбук та обліковий запис - готові протягом години, Василь досить швидко налаштовує його під мене. Шпалери робочого столу: пальма, острів і пісок. Довго сиділа і пропалювала очима ноутбук. 

- Щось не так? - розгублено запитав Вася. 

- Та ні, все нормально, не звертай увагу. 

- Дивись ось CRM, налаштував тобі пошту, а це наш робочий чат, де особисті повідомлення та загальні обговорення. 

- Дякую, це все? - ковтнула і сказала в надії, що він піде вже до себе. 

Не сказати, що я соціофоб, але дуже довго не могла терпіти чужих людей у своїй зоні комфорту. Та ще це зображення, повністю позбавило мене самовладання, з останніх сил стримувалася і намагалася думати про що-небудь інше. Як тільки Вася пішов до себе, перша моя дія - встановлюю фото свого Фіорда. Фіорд не створював робочої атмосфери, але фото улюбленця довавало мені сил. 

Чат пілікнув повідомленням, клацнула кнопкою миші по аватарці, яка з’явилась із зображенням рудої, пухнастою білки. Мабуть, не тільки я надихаюся тваринами. 

- Віто, зайди до головного! - підняла очі і спробувала знайти відправника. - До речі, я можу тебе так називати? – з’явилося ще одне питання від білки. 

З-за стійки ресепшн з'явилася голова Ольги, а потім і обличчя. Дівчина весело мені підморгнула, і ще раз вказала на двері директора. Ось і вся таємниця, білка сама себе і видала. 

Зі столу взяла щоденник з телефоном і вийшла з кабінету. При всій нейтральній атмосфері серед колег, тільки коли залишившись одна, відчула себе значно легше. Здалося, що тільки зараз зітхнула на повні груди. Напруга першого робочого дня не обійшла мене стороною. 

Пройшла коридором вперед і зупинилася навпроти кабінету директора та постукала. 

- Увійдіть — пролунав приємний баритон з-за дверей. 

- Миколо Олександровичу, викликали? - він підняв голову з-за комп'ютера і кивнув. При всіх я зверталася до Миколи офіційно, мені не потрібні були зайві плітки. 

- Сідай, Віталіно. Ну як, ти встигла вже з усіма познайомитися? 

- Тільки з колегами з якими перебуваю в одному кабінеті, та Олею, - почувши мою згадку про помічницю завзято посміхнувся. 

А посмішка йому дуже личить, зазначила про себе. Ну ось, тільки приступила до своїх обов'язків, а вже оцінюю зовнішність керівника. Досить для мене і минулого разу! 

- Ну, ще встигнеш побачити всіх, - він швидко включив айпад і продемонстрував ролик їх виробництва. - Ось ознайомся - це наше виробництво, більш детально ти зможеш ознайомитися особисто. А для початку хотів коротко викласти твої обов'язки, і обговорити майбутнє відрядження. 

Як ось так відразу - відрядження? Я сподівалася, що мені нададуть час звикнути, перш ніж куди-небудь їхати. І знову ж таки, вожу я... а як я вожу? Відразу згадалося обличчя даїшника, і як він тремтячою рукою проставляв запис, що іспит пройдено. На мій погляд, все було не так погано, але інструктор теж вважав по-іншому. Не дивлячись, що начебто повинен був бути на моєму боці. 

— Я вся в увазі, - зловила себе на думці, що знову тягну носом аромат тютюну. Легке тремтіння в тілі і серце, яке сильно билося виводили мене з робочого стану. Але швидко вщипнувши себе, вмить повернулася «в стрій». 

- Почнеш з Харкова. Подивишся, хто з твоєї особистої бази збігається з клієнтами інших менеджерів. З твого резюме я виніс, що ти непогано розумієшся в тендерах. Згодом можна і тендерні майданчики промоніторити. Тут немає нічого складного, наша компанія зареєстрована на більшості з них. Цифровий підпис щоправда тільки у мене. Гадаю, при необхідності і тобі оформимо. Є питання? 

- Так, з почутого, мені все зрозуміло. А ось, що зі звітністю? 

- Тобі, напевно, Ольга, вже розповідала, що у нас проходять щотижневі збори, якщо я не у від'їзді. До третьої години дня, щочетверга, я чекаю готовий звіт на свою електронну пошту. До п'ятниці я встигаю ознайомитися зі звітом кожного менеджера і формую в процесі перевірки ряд питань, якщо вони виникли. Форми запросиш в Ольги або перевір в загальній папці «продажі» на сервері. Не забуваємо заповнювати CRM. 

Я швидко фіксувала в щоденнику тезисно і схематично сказане Миколою. Його голос був як заспокійливе, а я успішно увійшла в роль старанної учениці, що записує під диктовку. 

І знову мимоволі почала порівнювати Миколу та Віталія. Звідки це в мені? Злегка труснула головою, немов скидала ману, потім переглянула ще раз свої записи. 

- Добре, може ще щось? - запитала в очікуванні чергових вказівок. 

- Гадаю, для початку тобі достатньо і цього. Всі прайси, ти знайдеш теж в загальній папці. Можеш спокійно починати працювати. Щодо відрядження - заплануй подорож на перші числа наступного місяця. 

Ох, це ж вже через два тижні! Думки пустилися в танок, видаючи моє хвилювання. 

- Є одна проблема, - повільно видавлювала з себе кожне слово. - У мене практики водіння - немає зовсім. 

- Так «гарний» початок. А права є? 

- Так, - опустила погляд на стільницю переговорного столу. 

- Давай зробимо так: у перше відрядження я обов'язково супроводжую співробітника. Тому в дорозі буду контролювати і допомагати тобі, якщо все буде зовсім страшно, то сам сяду за кермо. 

- А може, краще відразу ти поведеш, перш ніж я нас двох вб'ю? 

Він хмикнув і розвів руками. 

- Тут тобі не «Аква», і при наших розмірах потрібно дуже «попітніти». Тому спробуй, будь ласка, зберегти життя своєму роботодавцю, ну і собі також. Сподіваюся, це всі сюрпризи або ще щось є? 

- А яку ділову зустріч я повинна провести у відрядженні? 

- Не ти повинна, а я. Тобі ж я маю намір показати наше виробництво, і всю внутрішню роботу. 

Хотіла висловитися, що нічого нового не побачу, швидше за все, пластикова тара і вода, тільки етикетки різні, але вчасно «прикусила» собі язик. Навіть трохи стало соромно. 

- Іди, працюй, Віталіно. 

Закрила щоденник. Микола ковзнув по його обкладинці, зупинившись на логотипі «Акви». На його обличчі з’явилося здивування, але вголос він нічого не сказав. І тільки біля дверей сказав: