Глава 31

ЕЛЬВІРА

Конференц-зал спланований повністю в діловому стилі: круглий лакований стіл для переговорів, на стіні плазма для трансляції, проектор і ноутбук. Нічого з того, щоб зачепитися поглядом або зупинитися на деталях. Вікна тут стандартного розміру. З Віталієм прийшли до висновку, що панорамні вікна — це не необхідність, і тільки призводить до порожніх думок під час переговорів і нарад. В цілому в смаках з сином ми збігалися, і нами було прийнято спільне рішення, що в конференц-залі нічого химерного і яскравих акцентів бути не повинно. Багато компаній, почали вдаватися до дизайнерських послуг, перетворюючи цитадель бізнесу в якийсь образ дифекту та несмаку. На що вони розраховували, йдучи на такий крок - можна було тільки здогадуватися?! 

Я зручно розташувалася, і спостерігала, як Дмитро метушиться, розміщує обладнання для прямої трансляції. 

— Дмитре Сергійовичу! Пунктуальні люди, приходять для налаштування обладнання завчасно — побарабанила по столу пальцями, точно даючи зрозуміти своє незадоволення.— Якщо, все у вашій роботі влаштовано подібним чином, тоді зрозуміло, чому голова «Аква Ком'юніті» досі блукає в просторах акваторія на території іншої держави! 

— Ельвіро Миколаївно, ви перебільшуєте, на мій погляд, — висловився Михайло Борисович. 

— Ви так вважаєте, Михайле Борисовичу? Або частина повноважень перекладених від Віталія, вже вам не до снаги?! 

— Так, що ви! Ні, звичайно! Я завжди готовий виконувати свою роботу, і навіть понад нормово, - він стурбовано запустив руку в кишеню і дістав хустку. 

— Більшого від вас не потрібно... Зі своїми б обов'язками справлялися! — не втрималася я і процідила чергову шпильку на адресу Михайла. 

Мені не подобалося, коли мені починали робити зауваження, виросла вже з цього віку. І не маю наміру рахуватися з непрофесіоналізмом інших людей. Віталій моя дитина-син, з яким вдавалося висипатися всього декілька годин на день, а з ранку мчати на роботу. Мені нікому було допомогти тоді. У моменти, коли я фізично не могла перебувати поруч з сином, мені доводилося вдаватися до послуг няні. Не завжди це була хороша співпраця. Часто траплялися екземпляри, що нехтували моєю дитиною. І ось, коли, здавалося, що багато проблем позаду! Сама абсурдна ситуація призводить до зникнення Віталія, в компанії якоїсь легковажної особи. 

Дмитро, нарешті, впорався з обладнанням, на великому екрані висвітилася пошукова служба. Я володію англійською, і переклад мені не був потрібний. Чоловік типовий американець, привітав присутніх і почав розповідати про складні погодні умови, при яких пошуки довелося звести до мінімуму. Про дванадцять зон пошуку, в яких, на їхню думку, могли бути наші зниклі. Поки я подумки переводила чергову марну тріпотню пошукової служби, в рядах другої сторони постраждалих було пожвавлення. 

— Андрійко, що він говорить? — безцеремонно смикала за край сорочки, його дружина. 

— Люба, я не розумію англійську. Щось на зразок того, що пошуки тимчасово припинені. 

— Чому, що, вони не будуть більше шукати нашу Віталочку?! — дамочка підібгала нижню губу, а куточки рота зкотилися вниз — очевидні ознаки насуваючої істерики. 

— Вам би заспокоїтися, і відчепитися від манжета сорочки вашого чоловіка! — я намагалася заспокоїти мадам, і не дати тут влаштувати потоп. 

Жінка зло блиснула очима в мою адресу, потім мовчки демонстративно відвернулася і повернула голову до плазми. Так, нехай краще злиться, ніж розводити вогкість! Мені ніхто не робив знижок, поки я ставала на ноги, і піднімала сина наодинці! Коли ось ці «відчайдушні домогосподарки», яка зараз сиділа навпроти мене, перебували за плечима чоловіків і в'язали гачком, я працювала по дві зміни за себе, і сильну половину людства. Моя прямолінійність вибивала багатьох з рівноваги. Нікому не до вподоби гірка правда! Інший раз вважають за краще тішити себе «сиропом» брехні і радіють, видаючи бажане за дійсне. 

Дмитро намагався пояснити родині Ольхових відсутню інформацію. 

— Дмитре Сергійовичу, розкажіть, як на багатотисячному лайнері люди могли випасти за борт? І ще примудритися прихопити з собою рятувальну шлюпку? 

— За даними розслідування, Віталій Утьосов був у нетверезому стані і найімовірніше, це і послужило приводом для того, що сталося. 

— От так от! Я завжди знала, що всі ці багатії - зажерливі мажори! Тільки в неприємності і втягують порядних дівчат, - жінка спеціально підвела риску, хто винен і багатозначно округлила очі. 

— Так, вранці на місці події, була знайдена відкрита пляшка міцного алкогольного напою і жіночі босоніжки стоять поруч, — продовжив не повівши бровою Дмитро, змінюючи кадри на проекторі. 

— Отже, ще невідомо, хто, власне, міг стати винуватцем ситуації?! Мій син, або порядна дівчина, що хитається в суспільстві «нетверезого» чоловіка і втрачає своє взуття! 

— Андрюшо! Ти тільки послухай, що вона говорить про нашу Віталочку! Хай буде вам відомо, наша донька зразок для наслідування! 

— Мабуть, і не такий вже зразок, як вам здавалося! — мене вже ґрунтовно підгнівували її випнуті очі і коров'ячі вії. 

— Що ви собі дозволяєте! Як можна говорити так, про порядну дитину, яка зарекомендувала себе тільки з кращого боку. 

— Вашій дитині, як ви зволили згадати, вже фактично тридцятник. Я в її віці була керівником компанії, — розстебнула ґудзики піджака. — Чи не великий вік для дитини?! 

Я не встигла нічого зрозуміти, як «мамашка» зірвалася з місця і вчепилася мені в волосся. Моторошні відчуття від її міцного захвату розтеклися страшним болем, що зараз мене позбавлять скальпа не менше. Ця мегера вчепилася так, що її було не відірвати. Між нами зав'язалася імпровізована бійка. Чоловіки розгублено спостерігали з боку. Ось він, генофонд нації, сидять і просто спостерігають!!! 

— Люба, заспокойся тобі не можна нервувати!!! — підскочив Ольхов. 

— Так, відчепіться ж ви! Хамко! - вже штовхаючи її в бік, я не втрималася від подібного висловлювання.