Глава 28

Віталій

Я сперся руками на пісок, Віталіна швидко заснула, використовуючи мій прес очевидно не за призначенням. Хоча, адже сам запропонував? Чого тепер обурюватися.

Я став ловити себе на думці, що готовий був працювати її спальним місцем весь час, що залишився на острові. Що зі мною відбувається? А дідько його знає?! Можливо, вона має рацію, і це обмежене спілкування, так позначилося на нас двох? Всі ці питання крутилися в моїй голові, не знаходячи, жодної правильної відповіді.

Я закриваю очі і згадую зовнішній вигляд Віталіни після порятунку: вся промокла, тремтить в моїх руках, очі з легким туманом. А її чуттєві губи! Я давно не зустрічав дівчину з природною посмішкою, так і поривало в день наради запитати не тільки про стрибки продажів нашої компанії. А чи її це губи?! Не здивований, що багато хто навіть не слухав її виступ! А тупо витріщалися на її провокаційне вбрання. Хотілося всіх виштовхнути з конференц - залу і крикнути: це моя жінка!

Чому я постійно її провокував і показував своє незадоволення? Сам не знаю. Звик до щоденного обману і брехливої масці на обличчях жінок свого кола. Багато посмішок, але жодної живої - суцільне обдурювання. Я міг порівняти свій попередній досвід з жінками з порцеляновою філіжанкою, яка в будь-який момент може тріснути і розлетітися на шматки.

Подивився на океан, дуже хотілося отримати відповіді на всі питання, що виникли в моїй голові, а може і поради, як від старого і вірного друга. Я відчув, що мої руки сильно затекли. Скільки пройшло часу? Десять хвилин або двадцять?

Я прийняв рішення, по черзі розім'яти руки, злегка струшуючи їх, намагаючись не зачепити Віталіну. Її кучеряве волосся стали для мене нестерпною спокусою. Як злодій я доторкнувся пальцями і провів по хвилях її локонів. Не помітив, як долонею випадково зачепив лоб Віталіни. Що відбувається? Вона покрилася вся потом! Я різко підвівся, Віталіна навіть не зреагувала, на те, що її голова з'їхала мені на коліна.

Я припускав, що безслідно подібне плавання у воді не пройде! Тихо вилаявся, намагаючись зараз мислити раціонально. Вільною рукою я підтягнув упаковку з надувним плотом. Голову Віталіни переклав на нього, а сам швидко виліз з-під дівчини. Я переворошив всю аптечку, але крім бинтів, джгута і болезаспокійливих нічого не знайшов. Я намагався згадати, адже Віталіна до того, як заснути випила аспірин. Це ж жарознижуюче чи ні? Якщо так, то чому не допомогло? Це було неможливо! У сильному роздратування відкинув коробку в сторону і обхопив голову руками.

Це якесь замкнуте коло, а ми безвільні білки, що біжать вперед! Вся іронія в тому, що кінця цьому немає, поки один з нас не починає сходити з дистанції, сповільнюючи її хід. Я згадав про свою сорочку. Швидко розгорнув обгорток з листа, вивудив свою, колись білосніжну сорочку від Гальвані. Ну її тепер дійсно, хіба що на ганчірки. Так я і вчинив, прополоскавши в прохолодній воді шматок матерії, наскільки зміг віджав і приклав до чола Віталіни. Її брови злегка здригнулися, витончено зігнувшись в дугу, але нічого більше не сталося. Я відчував себе гидотно і безпорадно одночасно. Якась насмішка долі, по-іншому це було не назвати.

Я намагався міняти їй компрес, кожні п'ять хвилин, але випаровування нікуди не дівалася, і це дратувало найбільше. Я намагався згадати, що при високій температурі робила моя мати. Пити, як я міг забути! З каністри перелив трохи води в похідний кухоль. Спробував по-троху вливати воду їй в рот, але до тями вона так і не приходила. А може це не просто застуда? Подумки я намагався перебрати, чим вона могла заразитися в подібному місці, та як саме? Але скільки не намагався, на думку йшли тільки: лихоманка, та малярія. Так, і, власне, звідки мені знати в подробицях про всі болячки на цих островах! Завжди я намагався відпочивати з належним комфортом, і якось адже уникав вірусу. Як то кажуть: «Зараза до зарази не пристає»

Я обернувся і подивився на бліде обличчя Віталіни: під очима залягли темні синці. Дихання було ускладнене, а ноги крижані. Споруджувати лежанку з листя було марною справою. Я зірвав чергову інструкцію з упаковки надувного плота. Запасний варіант, на відплиття з острова доведеться відкласти до кращих часів. Розламав пломбу з упаковки і натиснув на кнопку екстреного надуву плота. Дно досить щільне, надувши підняв його злегка над землею. Пощастило, що в комплект входило, щось на кшталт надувних подушок, але до кінця, я так і не зрозумів їх призначення.

Я присів навпочіпки і підняв Віталіну. Її голова повисла, а руки розкинулися в сторони. Я ковтнув, на лобі проступив піт. Мені більше подобалося, коли вона дратувала і гнівала мене одним своїм словом. Її слабкість, погане самопочуття, немов ляпас, на всі мої жалюгідні спроби жартувати над нею. У спортзалі я спокійно з положення сидячи тягав штангу, небезпека полягала тільки в тому, щоб не звалити залізяку собі на ноги, та не придавити когось поблизу. Тут же йшлося про живу людину, і не просто людину, а дівчину, якій я дуже симпатизував.

Нарешті мені вдалося її зручно розмістити всередині плота. Віталіну сильно морозило, і, як на зло, не було можливості нічим теплим її укутати. Залишався тільки один варіант - я. Мені здавалося, всі мої дії були, хаотичними і відчував себе слоном в посудній крамниці. Мені вдалося підповзти і лягти поруч. Я обійняв її, наскільки це було можливо. Уткнувшись підборіддям в її голову, відчув себе більш впевнено. Я ніколи не прагнув обіймати в своєму ліжку жодну з жінок. Я міг провести з ними ніч, але, щоб вони стала мені ближче і порушували мою зону комфорту – не мій варіант. Багато з них показово ображалися і влаштовували істерики, але на їх поведінку я не звертав увагу і всіляко відштовхував подальше спілкування. До чого бити себе в груди і вимагати ніжності, якщо спочатку ти купилася на мої гроші і розмір мого рахунку в банку? Дивитися кожен раз на цю клоунаду вже так би мовити осточортіло, і можна було б ще спробувати зрозуміти, якби я був у тривалих відносинах. Але ж, кожна, мало не з другої зустрічі вже вважала право заявляти, що я її власність, і демонструвати статус псевдонареченої.