Глава 27

Пісок цукром застиг на моїх пересохлих губах, я квапливо спробувала струсити його пальцями з губ. Шкіра нижньої губи натягнулася, немов перекачана повітрям кулька і тріснула рівно посередині. Я облизнула рану на місці де проступила кров, провела повільно язиком і злегка поморщилася, від гіркоти, що наповнила мій рот. Я намагалася відволіктися і не дивитися в бік боса. Розбір і сортування знахідок, трохи мене відволікли і допомги заспокоїтися. Пусте існування, навіть на безлюдному острові, не в моєму характері. З дитинства я була місцевою бунтаркою, і суспільству своїх ровесниць воліла хлоп'ячу дружбу. Колекцію ляльок у мене була така: водяні пістолети, іграшкові авто, футбол з металевим полем. У вуличних іграх, коли відривала чеку від імпровізованої гранати, роль якої грала жерстяна банка з-під лимонаду, я заворожено спостерігала за струмливим піском з дрібними камінчиками в момент кидка. Дівчатка ж кривилися, дивлячись на нашу компанію, продовжуючи старанно розливати фірмові супи з трави і бруду по іграшковому посуду.

Ігри з хлопцями не зробили з мене хлопчиська в спідниці, жіноче єство, було нічим не витравити. Перша здерта кепка з об'єкта обожнювання і мій перший поцілунок в щоку, досі зігрівають душу при одному лише спогаді.

Незважаючи на захід сонця, мені як і раніше було дуже жарко. Сухість у роті та гіркота у горлі, починали мене турбувати. Піт виступив на лобі, і голова неприємно занила. Я списала все на нездужання і звичайний стрес, думки про застуду намагалася від себе гнати.

Віталій присів, зігнувши ноги в колінах, впираючись пальцями в пісок, в руках тремтів листок, голова була трохи нахилена в бік, погляд пересувався з рядка на рядок інструкції сигнального ліхтаря.

— Та хто взагалі в цьому може розібратися! — Бос убік відкинув листок інструкції, слідом засипаючи її піском.

— Не вірю своїм очам, хіба є, щось таке, з чим ти не в змозі упоратися? — я подивилася на нього з іронією і посміхнулася.

— Перестань знущятися, Віто! — Віталій теж посміхнувся, і на щоках проступили чарівні ямочки.

Його недбале скорочення мого імені мимоволі різонуло слух. Дуже дивне відчуття - ніколи мене так ще не називали. Я сама протягом довгих років вимовляла тільки своє повне ім'я. Влаштувавшись на роботу, я довго звикала до офіційного — Віталіна Андріївна. А тут новий варіант мого імені, який абсолютно не сподобався. Та ще з вуст Віталія, воно звучало як знущання.

Головний біль продовжував набирати свої оберти, відчуття немов мене закували в камері тортур, а мою голову помістили в металеві лещата, якими ось-ось розчавлять череп. Я згадала про заповітну аптечку, що входила в рятувальний набір, але ніяк не могла збагнути, в який ящик встигла її прибрати.

— Віто, що ти шукаєш? — зацікавлено запитав Віталій.

— Не називай мене так! І мені потрібна аптечка, а то голова просто зараз лопне, — я стала наново перебирати вміст коробок.

Бос швидко підвівся і попрямував до найдальшої коробки, куди випадково разом з продуктами, питною водою, я склала, і аптечку.

— Ось, тримай! Сподіваюся, нічого серйозного, а то ти якась бліда?

— Дякую, — обережно взяла аптечку з його рук, відкидаючи кришку.

Написи всі були англійською, але слово аспірин візуально вихопила швидко. Помістивши ліки в рот, я відчула кислий присмак на язиці. Я підійшла до каністри і зробила кілька невеликих ковтків. Зараз би краще було відлежатися, але просто ніде. Віталій, помітивши мої вагання, знову посміхнувся і сказав:

— Якщо відчуваєш себе погано, то я міг би попрацювати замість подушки якийсь час.

— І як ти собі це уявляєш?

Він сів на пісок, витчгнувши ноги вперед, поплескав рукою поруч з собою в запрошуючому жесті.

— Іди до татка, ВІТО! - єхидна посмішка ніби приклеїлася до його нахабної фізіономії.

«Ну, ні, навіть не рушу з місця! Ким він себе уявив?»

— Сідай! Вже й пожартувати не можна, —Віталій закотив від невдоволення очі, не розуміючи такої дитячої поведінки.

Переминаючись з ноги на ногу, я ще обмірковувала, наскільки він зараз серйозний, і чи дійсно не буде інших жартів з його боку? А що вже, хай йому грець! Голова по-звірячому болить, не час зараз грати роль гордовитої принцеси. Віталій відкинувся на ліктях, піддавшись злегка назад. Я зручно приземлилася поруч, а голову поклала йому на живіт. Тіло відразу скинуло з себе напругу від хвилі слабкості.

— Ти тільки там не засни, довго я так не просиджу!

Його голос доносився вже віддалено єхом, в голові все так само гидко стукали скроні. Я вирішила на хвилину прикрити очі і провалилася в глибокий сон.

Мені снилося, як я стояла на березі одна. Пісок провалювався під моїми ногами, і я вже перейшла на біг в спробах врятуватися від піщаного болота. Не помітила, як опинилася біля високого вулкана, що розгорається і паруює. Очевидно, зараз почне відбуватися не заплановане виверження, судячи зі зриваючої лаві з його вершини. У цей момент мене охопила паніка, адже назад шляху немає, і я перебуваю в глухому куті. Дуже жарко, піт практично ллється з мене. Я намагаюся витирати його руками, нервово оглядаючись по боках. Земля здригнулася, і дрібні тріщини, як павутина розростаються вздовж усього узбережжя. Я починаю повільно провалюватися під землю, хапаюся руками, намагаючись зачепитися за край розлому. Тільки руки зісковзують, і все під моїми пальцями перетворюється на дрібний гравій. Всередині все стискається від падіння. Не втримавшись, я зриваюся і лечу в палаючу вогнем прірву, і мене в цей момент обдає нестерпним жаром.

Наші пропащі: