Глава 17

— Я ж казав, це була погана і безглузда ідея! Віталіно, тільки не робіть різких рухів! Я зараз спробую, вас підтягнути! А ви поки, всю свою вагу на здорову руку перемістіть.

Підвиснувши на своїй руці, було відчуття, що вона зараз відірветься. Я лаяла себе і не розуміла, який сенс було так хоробритися, якщо за підсумками, Віталій мів рацію. Але ні, мені так кортіло довести, як я прекрасно вмію приймати рішення одна, навіть в подібних екстремальних умовах!

— Віталіно, ви мене чуєте?! - на його лобі проступили маленькі крапельки поту, він був дуже зосереджений, а в очах промайнув страх.

— Андріївно, забули сказати! - підняла голову і подивилася йому в очі, намагаючись трохи розрядити ситуацію.

— Що, вибачте? Я вас правильно почув? Ви можете зірватися, а вас турбує, що я перейшов просто на ім'я?! — він весь підібрався, і видихнув. — Ніколи не розумів жінок!

— Воно й помітно... — не встигла я продовжити, як біль запульсував в руці з подвоєною силою. Обличчя моє скривилося та я постаралася зробити глибокий вдих і стримувати ці непотрібні сльози.

Віталій повільно відповзав назад, підтягуючи мене на руках наверх. Обтісуючись об каміння ступнями ніг, я спробувала відштовхуватися від нерівних виступів. Як тільки частина моїх рук з’явилася на поверхні, бос підвівся і перехопив мене за кисті рук. Все дійство зайняло від сили хвилин двадцять, а здавалося, що пройшла ціла вічність. Я знесилено звалилася на землю і постаралася відновити дихання. Віталій сидів і дивився приречено на джерело з водою. Обернувшись і оцінивши мій знесилений стан, бос підповз до мене і почав промацувати руку.

— Ви коли-небудь був вивих руки? — він намагався натискати дуже акуратно, але кожен його рух змушував скрикувати, терпіти було вище моїх сил.

— Ні, якось щастило без травм подібного характеру — повільно промовляла кожне слово, прикушуючи щоку зубами зсередини.

— Зараз не турбуйтеся, треба прийняти вертикальне положення тіла, — я скорилася. Він швидко мене підняв на руки і доніс до стоячого чагарнику з ліанами, перекинувши пасок і простягнувши його під пахвою, закріпив іншу частину паску за чагарник.

Я сиділа і не рухалася, намагалася дивитися вдалину і шукати, на що відволіктися. Віталій схилився наді мною і прошепотів:

— Віталіно, подивіться який гарний захід! — його дихання, приємно полоскотало мою шкіру, і я вдихнула справжній запах чоловіка. Ні це не був аромат його дорого парфуму, який залишився там в круїзі на лайнері, Віталій пах соком цитруса з домішком поту, тому що був виснажений не менше мого.

Підняла голову, щоб подивитися на захід сонця, як в цей момент раптово губи боса накрили мої і він мене поцілував. Серце пропустило удар, потім ще удар, в грудях розлилося приємне тепло, але всі приємні емоції гасив наростаючий гнів.

— Та що ви собі дозволяєте...— як в цей момент почула клацання в плечі і різкий біль. У момент, коли я припинила поцілунок і перейшла до обурень, він зробив два чітких рухи і вправив моє плече. Боляче!!! - але я була йому вдячна, рука була вправлена, а це головне.

— Звертайтеся, якщо ще, що-небудь вивихните! Давайте сперайтеся на мене, сьогодні день вийшов непродуктивний! Командна робота не увінчалася успіхом, повертаємося на пляж.

Після всього того, що сталося мене пристойно трусило, що робити я вже не уявляла. Віталій почав збирати сухі гілки і складати в центр, я приготувалася до того, що чоловік зібрався висікати іскру з каменю. Підкинувши сухого листя, він раптом з кишені витягнув запальничку і підпалив багаття. Я сиділа, втративши дар мови. Весь цей час у нього була запальничка, але він нічого не робив?!

— У вас була запальничка з собою, Віталію Максимовичу? — я просто не знаходила слів, а емоції били через край.

— А що, ви так дивуєтеся?! Не бачив сенсу, в її використанні!

— Та ви... Та ви, знаєте хто?! — різко встала, забувши про біль і про руку.

— Ну, так ви визначилися, або у вас тільки одні лайки на адресу людини, яка вас врятувала?

Я промовчала і сіла назад на своє місце. Для чого зараз в істериці битися, і доводити який він поганий?! Ніякого сенсу в цьому немає! Обхопивши голову руками, хотілося хоч на мить побути самій з собою. Постійні спроби стримувати сльози дали крах. Вони кришталевими краплями стікали по обличчю, капаючи на груди і поблискуючи в ночі в світлі полум'я від багаття.

Я відвернулася, розглядаючи нічний острів, тихий плескіт хвиль приємно заколисував слух. Як там зараз мої батьки?! Чи побачу ще їх? Океан не давав відповіді, а поблискував відображенням нічного неба. Боялася уявити, що зараз відбувається в моїй родині. Мама дуже емоційна жінка, завжди за мене побоювалася і переймалался. І от би радіти, що донька вирушила у відпустку, але і тут я підвела!

Бос розташувався по інший бік багаття, часом підкидаючи сухі гілки для його підтримки. А все його впертий характер! Сьогодні він мені допоміг, але це скоріше через те, щоб не залишитися одному на острові, і більшою мірою спрацювало почуття провини. Складаючи уявний список його якостей мінуси переважували плюси. Навіть для однієї людини це було занадто. У потоці своїх думок я непомітно заснула…