Глава 7

Відчувши себе людиною, вирушила на обід. Чесно кажучи, дуже кортіло спати, зміна часових поясів так на мене ніколи не впливала, як зараз. Для мене занадто велика різниця в часі.

У ресторані все було дуже пафосно, але було радісно, що зараз якийсь особливий дрес-код не був потрібний. Хоча, якщо подивитися по боках багато пар у віці були одягнені з голочки на відміну від мене. Розглядала їх, стало цікаво, які зараз почуття вони відчувають до свого партнера? Адже прожито вже більше половини життя?

Зафіксувалася на цій думці і відправила собі в рот шматочок запеченої яловичини. Просто божественно! Ніжне м'ясо тануло в роті, при тому, що яловичину я не завжди їла вдома, особлива звичка з дитинства: перебирати в їжі. Запила все свіжовичавленим апельсиновим соком, і пішла відпочити в свою каюту. На виході з ресторану натрапила поглядом на адміністратора залу, який проводжав у віп-зону все тих же привілейованих осіб. Серед цієї групи встигла розгледіти і кислий вираз обличчя, з яким очолював групу пан Утьосов. Мені було плювати на його думку тут і зараз, ну не звільнить же він мене, після закінчення відпустки насправді. Порівнявшись один з одним, пошепки проговорила:

— Вашій групі не вистачає тільки мотузки-страховки, щоб ваш вихователь не втратив нікого!!!"- справу зроблено: швидко додала кроку, щоб він не встиг зреагувати.

— Віталіно Андріївно!!! Ми з вами обговоримо ситуацію, що склалася обов’язково сьогодні за вечерею — злісний блиск очей освітив його обличчя, і легка посмішка торкнулася його губ.

— О, треба ж, запам'ятав мене щей по батькові! Очевидний ріст в очах керівництва!

Єдине мені не сподобалося, яким улесливим голосом він все це промовив. Ця фальшива м'якість в його голосі більше лякала, ніж коли він з невдоволенням висловлював свій негатив, але вирішила не звертати на це увагу.

Цілих три години сну - недозволена розкіш на передодні урочистої церемонії. Поставила собі будильник рівно за годину до заходу сонця. Хоча за зовнішнім виглядом і мішками під очима, можна було взагалі не лягати спати. Як же тепер знімати цю набряклість з обличчя? Всі засоби по догляду за шкірою, мене тут не врятують.

Підняла слухавку телефона і набрала номер салона краси. Вирішила уточнити у дівчини: чи є в їх салоні подібна послуга, як швидка ліквідація набряклості? Мене запевнили, що все можна вирішити, і добре, що саме зараз їм зателефонувала. У них якраз звільнилося одне місце, і мене вже чекають.

Косметолог, вивчаючи мою шкіру, все більше зітхала і охала. Дівчина голосно зітхала і вголос не соромилася говорити, наскільки моя шкіра зневоднена, незважаючи на ще відносно молодий вік. Виконавши кілька процедур харчування і зволоження, як завершальний штрих наклали на обличчя маску з охолоджуючим ефектом, я просто відпочивала і релаксувала сидячи в кріслі. Процедура зайняла двадцять хвилин, це без урахування того часу, що я намагалася доспати в каюті, щоб ввечері не хитало і себе цілком чудово відчувала.

Я вирішила надіти сукню нейтрального світло-рожевого кольору, вона приємно обтягувала мою фігуру, не сковуючи при цьому рухів. Прикраси теж були в тон до сукні, при цьому посилюючи колір очей і роблячи акцент на зоні декольте.

Я увійшла в зал ресторану, в якому проходила урочиста вечеря. Під звук овацій і гучних оплесків пройшла всередину. Люди щиро посміхалися і вітали, не соромлячись вітати мене з такою удачею. Більшість, не вгамувавши свою цікавість намагалися з'ясувати, що я при цьому відчувала? А я, чесно кажучи, навіть і не знала, як прикрасити дійсність. Адже не будеш все розповідати про «російську душу», яка намагається все і скрізь встигнути, в тому числі взяти участь у розіграші від свого підприємства. Гостей всіх розсадили по місцях, але мене дуже напружив вільний стілець поруч. Ведуча всіх привітала і обвела присутніх поглядом: «Під бурхливі оплески зустрічаємо головного інвестора цього чудового Круїзу!»

Впевненим кроком, в шикарному смокінгу, Віталій Утьосов пройшов і перехопив мікрофон у ведучого.

— Ну що ж, Пані та Панове! Вітаю вас, в нашій невеликій подорожі, на борту фешенебельного лайнеру! Ми зробимо прекрасне плавання у відкритому океані. Хотілося б негайно запросити одну з прекрасних дам цього вечора і переможницю нашого незабутнього розіграшу!

— Віталіно Андріївно, будьте так люб'язні... Не змушуйте головного спонсора нудитися від очікування!!!

Відчуваючи підступ в кожному його слові, напружилася. Сподіваюся, він прилюдно не надумає кинути в мене тортом з кремом. Повільно піднялася і поглядаючи по боках попрямувала до нього.

— Ну що ж ви, люба, не соромтеся! Всі ми тут люди не злі — промовив він і простягнув мені мікрофон.

— Добрий вечір, пані та панове! Мені дуже приємно, сьогодні, тут перебувати, поруч з вами, на цьому чудовому лайнері, — не встигла закінчити, як Віталій знову висмикнув мікрофон з моїх рук.

— Розкажіть нам, а головне не соромтеся... Як серед мільйонів жителів Росії приз дістався саме вам?! Опустимо подробиці, що ви працюєте у нас, а то багато хто може подумати, що все підлаштовано... - він голосно розсміявся, потім повернув мені мікрофон.

Віталій встав за моєю спиною так, що я відчула, як його гаряче дихання обпалило мою ніжну шкіру на шиї, і ледь чутно він промовив:

— Твій відпочинок перетвориться на пекло! Вже я намагатимуся і докладу до цього всіх зусиль!

Мимоволі здригнулася, від його владного тону захотілося сховатися, а вже щоб розвернутися в його бік і думки не було. Хотілося закричати і забити тривогу запалюючи сигнальні вогні. Тремтячими руками взяла мікрофон і спробувала впевнено вимовити:

— А ви жартівник!!! – змусила себе посміхнутися і триматися більш вільно. — Більшості співробітників довелося брати участь у конкурсі на вимогу керівництва, пити літрами нашу чудову і смачну воду, в надії про кращий виграш цього року. Ура, товариші, ура!!! - зааплодувала, намагаючись не дивитися на Віталія.