Глава 6

Аеропорт в Майямі зустрів палючим сонцем і сухим вітром.

Представники круїзної компанії зустрічали нас в зоні прильоту, зібравши всіх пасажирів нашого чартерного рейсу в організовану групу і доставили трансфером до місця відправлення лайнера.

Вся грандіозність і пишність цієї «білозубої акули», просто вражала масштабами.

Як заворожена я стояла на тлі цього громадища і відчувала себе крихіткою. Окремий світ, який нагадує густо заселений острів, скоро вийде у відкритий океан розсікаючи хвилі. «Головне, щоб не потонув, як «Титанік» — пронеслося в думках. «Треба вірити в краще і налаштовуватися на позитив!» — важко видихнула і подивилася на усміхнений натовп відпочиваючих.

Посадка на лайнер проходила спокійно, але в якийсь момент нас витіснили з ряду і попросили відійти в бік. Заселення кают «сьютів» було першочерговим завданням обіцяною круїзною компанією для клієнтів бізнес класу. На тлі такої «дискримінації» відчула себе не в своїй тарілці, не кожен міг дозволити собі подібну подорож, але завжди були є і будуть ті, хто пливе в економ класі.

Група людей пройшла повз нас у бік служби безпеки, як останній контрольній точці перед головною подорожжю. Відчула себе як на пропускному пункті, коли перетинаєш кордон: круїзна карта, паспорт, симпатична посмішка на безтурботному обличчі того, хто у відпустці – для фото в базу пасажирів.

Погляд мимоволі впав на підтягнутого чоловіка із групи «обраних»: русяве волосся, модна стрижка, сорочка канаркового кольору, біле поло і світлі шорти. Придивившись він здавався мені дуже знайомим, але ніяк не могла зрозуміти, де ми могли перетинатися. Він немов відчув мій погляд, що пропалював його спину, і розвернувся в мій бік. Чоловік лише мазнув по моїй тонкій фігурці байдужим поглядом, немов я порожнє місце. «Ну, звичайно, розмріялася! Коли це подібні «Аполлони» дивилися на дівчину зі звичайною зовнішністю, як я?!». Мигдалеподібний розріз очей, в міру пухкі губи, волосся затягнуте в кінський хвіст, сонцезахисні окуляри, біла футболка і короткі джинсові шорти. У черзі таких «Віталін» можна було нарахувати близько десятка. Але ж кожають не тільки за зовнішність! Я свято вірила, що знайдеться той єдиний, який покохає саме мене, такою яка я є, без всіх жіночих хитрощів і премудростей.

У щільному кільці групу «обраних» оточували охоронці. Весь процес проходження на борт лайнера зайняв близько двадцяти хвилин, потім зайнялися загальною чергою простих смертних. Я сподівалася, що наші шляхи з елітою ніколи не будуть перетинатися і я спокійно зможу насолодитися відпочинком. Мені не подобаються сноби і зарозумілі люди, які розглядають іншого, немов він муха під лінзою мікроскопу —страшенно дратувало подібне. Тому зі спокійною душею попрямувала на огляд і розміщення в своїй каюті.

Електронний замок пілікнув біля дверної ручки і я, нарешті, змогла насолодитися своєю каютою з видом на синій і безкрайній океан. Ну вже щось, звичайно, в моїх мріях в каюті був балкон, щоб я могла насолодитися океаном на самоті, а так доведеться користуватися палубами громадського доступу, а це вже не усамітнення. Ну і на тому дякую. Створювалося відчуття, що я просто заселилася в комфортабельний номер звичайного готелю: ліжко розміру кінг-сайз, велике дзеркало навпроти ліжка, панорамні вікна. Поки розпаковувала валізи і укладала свої речі в шафу, в двері каюти постукали.

— Міс, Віталіно? Вам лист, — вимовив посильний.

На красивому підносі, лежав конверт із золотим тисненням.

— Дякую, — розірвала конверт і зачитала листа вголос.

«Шановна, Віталіно Андріївно! Запрошуємо Вас від імені нашої круїз-компанії, провести урочисту вечерю на честь переможниці розіграшу! Час вечері «19: 00». Прохання не спізнюватися, стиль одягу урочистий»

Напружило в цьому листі все... Чому ніде не вказано моє прізвище? Урочиста вечеря, отже, неодмінно зустріч з паном Утьосовим, і цей дрес-код ... Ну хоча б з вбранням у мене все було в порядку, головне зараз не панікувати і все буде добре. Подумаєш дріб'язкова вечеря з інвесторами круїзу та Віталієм Утьосовим.. Видужаю, і не таке витримувала після наради з членами керівництва, на багато що стала дивитися простіше.

Вирішила вийти і прогулятися трохи. Більшість громадських місць, були продумані до дрібниць: відкриті басейни, шезлонги, прогулянкові зони. Центральна частина основного приміщення лайнера була схожа на великий торговий центр: ліфти і гвинтові сходи прикрашені кристалами Swarovski, магазини, SPA, жива музика, а кількість гостей лайнера, просто зашкалювала на один квадратний метр. Повільно відступила назад і, уважно подивилася на сяючу вітрину ювелірного магазину в світлі ламп, як відчула, що на когось або на щось наступила... Пролунав за спиною здавлений крик з лайками російською, який очевидно належав чоловікові.

— А, ну хто б сумнівався!!! Круїзний лайнер з великою кількістю людей з різних країн, а на ногу мені наступила Віталіна ... як там вас по-батькові? — з улесливою йому посмішкою, заявив мій бос.

— Не обтяжуйтеся, Віталію Максимовичу! Вам за статусом не належить всіх запам'ятовувати!

— Це ви зараз про себе я сподіваюся говорили? — склав руки на грудях і пронизливо подивився на мене.

— Мені починає здаватися, що ви спеціально мене переслідуєте!

— Не спокушайтеся... Ви себе занадто кохаєте! Повірте мені, тут вибір дуже великий і є з кого вибрати, щоб обдарувати своєю увагою кожного чоловіка.

— Та, що ви! Покажіть хоча б одного? Ну, що ж ви розгубилися? — продовжував він уїдливо випльовувати кожну репліку на мою адресу.

— Я не зобов'язана нічого вам доводити! І тим більше, не розумію вашого тону? — вже більш обурено вимовила.

— Так ви нас вшануєте своєю присутністю сьогодні ввечері? — швидко перевів розмову, на іншу тему.

— Це мій обов'язок, хіба ні? Навряд чи хтось влаштовує розіграші, не продумавши всі правила участі і «відпрацьовування» своєї щасливої путівки.

— Та ви кмітливіші, ніж я про вас міг подумати, — стояли ми біля перил високих сходів, відступивши назад він сперся ліктями.