Круїз лайків

Круїзний лайнер “Aurora Mare” вирушив у море тихо, мов величезний білий рукопис, що повільно перегортає хвилі. На його борту зібралися двадцять двоє людей, об’єднаних дивною справою: вони були письменниками і поетами.
Усі вони потрапили сюди через конкурс на літературному сайті PapirusNet.
Умови були прості й спокусливі.
Під час двотижневого круїзу кожен учасник мав писати нові твори й викладати їх на PapirusNet. Читачі голосували лайками, коментарями та поширеннями.
Хто наприкінці подорожі стане найпопулярнішим, той отримає один мільйон доларів.

Спочатку це нагадувало свято слова.
На палубах читали вірші під шум хвиль.
У каютах народжувалися оповідання.
У барі сперечалися про рими, ритм і сенс життя.
Але вже на третій день щось змінилося.
Письменник на ім’я Марко, автор похмурих детективів, голосно заявив у салоні:
— У мене вже п’ять тисяч лайків. Думаю, переможець очевидний.
Поетеса Олеся усміхнулася тонко, як лезо:
— Лайки нічого не значать. У мене три тисячі коментарів. Люди зі мною розмовляють.
Хтось із кутка додав:
— А мої тексти вже перепостили сто разів.
З того вечора корабель наповнився не словами, а змаганням.
Кожен перевіряв статистику щогодини.
Дехто майже не виходив із каюти, пишучи нові тексти.
Інші нишком дивилися в чужі екрани.

На четвертий день зник перший учасник.
Поет Тарас.
Його каюта була відкрита.
На столі лежав ноутбук з незакінченим віршем і сторінка на PapirusNet, де саме зростала кількість лайків.
Капітан оголосив, що, мабуть, він випадково впав за борт.
Письменники зітхнули… і повернулися до своїх текстів.

Наступного дня зникла Олеся.

Потім ще один.

І ще.
Щодня хтось зникав.
Паніка повзла кораблем, як чорнильна пляма по паперу.

Зрештою залишилося лише семеро.

Тоді мовчазний чоловік на ім’я Данило, автор філософських есеїв, сказав:
— Це не випадковість. Хтось прибирає конкурентів.
Усі мовчки подивилися один на одного.

У кожного була причина.

Мільйон доларів.

Тієї ночі Данило не спав. Він переглядав статистику на PapirusNet.
І раптом помітив дивну річ.
Усі зниклі автори мали одну спільну деталь.
Перед зникненням їхні тексти раптово ставали найпопулярнішими.

Але після їхнього зникнення їхні сторінки… продовжували публікувати нові твори.

Данило похолов.
— Це неможливо… — прошепотів він.

Він перевірив IP-адреси.
Усі нові тексти публікувалися з корабля.
У ту ж мить на його ноутбуці з’явилося повідомлення:

> Вітаємо!
Ваш новий твір став найпопулярнішим на PapirusNet.

Данило не писав жодного нового твору.
Сторінка сама відкрилася.
На ній був текст.

Оповідання.

Про круїзний лайнер.
Про письменників.
Про те, як вони один за одним зникають.
І підпис автора:
“Колектив PapirusNet”

Раптом у коридорі почулися кроки.

Данило визирнув.

У світлі лампи стояли ті, хто зник раніше.

Тарас.
Олеся.
Інші.

Вони дивилися на нього спокійно.

— Не хвилюйся, — сказала Олеся. — Ми просто допомагаємо історії стати популярною.

— Що… ви робите?

Тарас усміхнувся.

— PapirusNet вирішив створити найреалістичніший літературний проєкт у світі.
— Люди читають історію…
— голосують…
— і навіть не здогадуються…
— …що вона відбувається насправді.

Данило відступив.

— А переможець?

Олеся відповіла тихо:
— Переможець буде.

— Але щоб історія стала легендою…
— вона має мати продовження.

Тієї ночі Данило теж зник.

А наступного ранку на PapirusNet з’явився новий текст.
Назва:
“Круїз лайків. Частина друга.”

І кількість читачів почала зростати так швидко, наче сам океан гортав сторінки.
...
(Далі буде)