Чотири чашки кави

Дебора ще раз ретельно пропилососила свою квартиру на третьому поверсі.Це було маленьке, але стильне та затишне приміщення ( не кожна молода студентка може собі таку дозволити, тим паче в самому центрі Нью- Йорку) За два дні вона мала відзначати свій день народження.В цій маленькій однокімнатній квартирі, де місця вистачить хіба що на батьків та друзяк з колледжу. А за свої 20 років життя Дебора всеж засвоїла, що чим менше людей- тим меншн подарунків.А подарунки вона обожнювала. Хоча іноді вона і намагалася подорослішати, навчитися не просити подарунки і не жадати їх, а натомість отримувати задоволення від життя та людей, а потім думала: « А до чорта мені все це треба? Навіщо мені жити в бідності, ніби якісь монахи абощо?». Дебора любила подарунки. 

   А тепер, їй виповнюєтся 21. Через два дні. Або чотири чашки кави. Дебора любила все вимірювати в чашках кави. 
      Першу вона зазвичай готувала собі вдома, а другу випивала в якійсь локальній кав‘ярні. А кав‘ярень у великому місті не бракувало.На кожному кроці можна було насолодитися гарячим напоєм з паперового стаканчика. За гроші, звісно ж. А гроші Дебора знаходила в подарунках( ну може на роботі трохи заробляла, або стипендію отримувала. Але кого це цікавить? Ну, принаймні, не Дебору). 

     Дебора відклала пилосос. Прибрала ганчірки та розвісила білизну сушитись.Ось таке суботнє прибирання. Її квартира просто блищала від годин натирання та полірування. І ось так щосуботи. А потім кава. Дебора обожнювала каву, і я присягаюся, що якби завтра посеред центрального парку побудували б церкву святої кави, то вона б кинула своє життя і навчання аби лише присвятити себе цьому небесному диву.