Крути . Печаль замість перемоги.

 На цю книгу мене надихнув переглянутий фільм "Крути 1918". Те як ми самi, зi своїх перемог, робимо поразки. 

  Загальний тон фільму , темні тони на постерi, відразу говорять що нічого доброго не чекати. Починається фільм з формування студентського куреню. I причому це подається так, що студенти були ледь чи не єдиною надією Української держави.  
 

 Насправді ситуація була менш трагічною, але досить напружена. На початку лiта 1917 року , війська вiрнi Українськiй державi налічували триста тисяч. Проте до січня 1918 року залишилося тільки 15 тисяч. 

 Причин тут було багато. Центральна рада відверто зволікала з формуванням своєї армії в 1917 році. Довго собачилися на тему хто її очолить. Більшовики свої п'ять копійок внесли. До того ж більшість людей було призвано ще в 1915 - 16 роках, i бажання з однієї вiйни йти на другу не мали. 
 

 До того ж Центральна рада не вирішила земельне питання. Земля як була в панів , так i лишилася. В захист Центральної ради , треба сказати що вони не встигали зайнятися цією справою. 

 А як тут встигнеш? В Петрограді спочатку тимчасовий уряд. 

 Князь Львов , перший глава тимчасового уряду. Стояв на демократизації Росії, але без права самовираження для націй окупованих імперією. Не те що незалежность, чи автономія, навiть самоуправління не розглядалося. Російський ліберал, в усій своїй красi. 

 Довелося довго торгуватися. Довго i нудно. Нічого слухати, ніяких аргументів чути вони не бажали. Хотіли приїхати в Київ, i арештувати всю Центральну раду як заколотників та німецьких агентiв. Але бачачи ситуацію в Українi , не ризикнули рипатися. 

 Довелося викласти останній козир - вихід України з вiйни. Пригрозили що самостійно укладуть мир з німцями, оголять фронт, i хай далi самi воюють.  На той момент , це був чистої води  блеф. Банально не було контактів з німцями.  Звідси ж ростуть ноги в російськiй байці "Центральна рада - німецькі шпигуни". Але спрацювало. 

 В обмiн на продовження вiйни, виторгували автономію i підпорядкування в першу чергою собі військових частин. 

 Здавалося все. Сторгувалися, домовилися, можна зайнятися iншими справами. Тим паче їх не початий край, не знаєш за що й братися. Так нi, в Петрограді знову формений палацовий переворот. Владу у свої руки бере прем'єр мiнiстер Керенський. 

 I запускай все по новому. Знову не яснiсть в якiй формi буде Українська держава. Знову з'ясовуй що, йому в принципi то треба. Знову все оформлюй. Треба сказати що умови договору з Керенським, особливо не вiдрiзнялися вiд умов договору з князем Львовим. Як i його позиція щодо України. Надання автономії , він сприймав як вимушену мiру. 

Здавалося домовилися. На цей раз точно. Так нi. Влада в Петрограді , знову пiшла по руках. На цей раз , з мiшками німецьких грошей, цю , вельми таку потаскану мадам, взяв Володимир Ленін. 

 От так i виходило, що в столиці влада ходила по руках. Поки домовишся про форму держави, кордони, устрій в країні, багато що в серединi впустили. Не  в плюс Центральній раді, але як було. 

  Перший удар нанесли більшовики. За звичним сценарієм, вони хотіли в Києві підняти червону ганчірку, i проголосити більшовицький уряд. В одну ніч з 29 на 30 листопада , всю цю шпану, самопроголосившу себе "урядом" було посаджено в ешелони i вiдправлено на ... буду культурним , на Росію.  Про що взагалі то можна було й сказати в фільмi. 

 Ленін висуває в відповідь ультиматум, фактично вимага капітуляцію. Умови відкидають як неприйнятні. Починається вiйна. 

 Тут цікавий момент з силами більшовиків. Муравйов спочатку нараховує в себе 160 тисяч чоловік, з підмогою з Росії 240 тисяч. В бій вступають 30 тисяч. При тому , що армія УНР налічувала 15 тисяч. 

 Для оборони , це не така вже й критична рiзниця. Плюс підтягувалися частини вiльного козацтва, добровольці формувалися. Але справа в тому, що цi п'ятнадцять тисяч треба було зібрати, вони були по всій країнi, в той час як російська орда наступала на невеликих ділянках фронту. 

 Треба було затримати просування ворога , до поки підійдуть основні сили. I тут показовим являється бiй на станції Бахмут. По різним данним вiд 400 до 500 чоловік з 25 січня по 27 січня стримували російську орду.