Коловерть

Вперше круги на полях біля мого міста почали з’являтися декілька місяців тому. Я бачив їх у газетах та по телевізорові. Невдовзі двоє розумників дали інтерв’ю “Сьогозетті”:
“— Отже, ви завіряєте, що ці круги на угідді пана Бассана, справа ваших рук... точніше — ніг?
— Авжеж, ми з Павльєм давно над цим роздумували, хотіли показати світові, людям, мистецтву, щось нове.
— Так, ми вважаємо таку творчість справді захопливою. Принаймні вона є такою для нас. Це напрочуд цікаво: підготовлювати візерунок, розраховувати геометрію, майструвати інструменти, а потім вирушати на місце, сидіти в засідці, наче на полюванні, чекати доки остаточно стемніє і знелюдніє...
— Ви правильно вточнили щодо ніг, позаяк кола виробляються саме ногами: пшениця, колоски, втоптуються за допомогою, власне, звичайних дощок з вірьовками, ми одягаємо їх на шию, я тримаюсь за вірьовки, одною ногою тисну на дошку, іншою ступаю.
— Скільки часу треба для сотворення такого... витвору?
— Залежить від складности геометрії, масштабу. Звісно ж, ми розраховуємо орнамент таким, щоб встигнути закінчити його за ніч. Заздалегідь уходить від двох до чотирьох годин.
— Я вам більше скажу: розробити орнамент буває складніше, довше, аніж його “витоптати”.
— Ви не боїтесь, що пан Бассан подасть до суду після публікації цього інтерв’ю?
— Хай подає, ми готові на жертви заради мистецтва! Але надіюсь, що почуття прекрасного, розуміння авангардности нашої творчости, одне слово — прогресивне мислення, візьме гору над роздратуванням пана Бассана через якісь дрібні матеріяльні, фінансові збитки.
— До речі, як ви називаєте цей процес? Художники малюють картини, письменники пишуть романи, музиканти створюють концерти...
— А ми кружляємо кола, ми ― кружляри, і само мистецтво звемо “коловертю”. Можливо, це не зовсім влучні визначення, але ж це тільки початок, наші ідеї розвиваються і згодом, коли рух вийде за межі Енгальду, нові, більш принадні назви народяться в колективному бутті.
— Розкажіть, про яке “технічне приладдя” йде мова? Що за інструменти допомагають вам кружляти кола?
— О, дуже прості, я би навіть сказав — примітивні інструменти! Передусім це та дошка, про яку я вже розповідав, а ще кілок з мотузкою; від довжини мотузки залежить діаметр кола, от власне і все!
— Я додам: кілки з мотузкою дозволяють робити не тільки кола, але й криві та прямі лінії.
— Так, мотузки порізані та понумеровані заздалегідь, ми розташовуємо їх у відомому порядкові, протягаємо і двигаємося вздовж.
— Чи бувало, що вас ловили на гарячому?
Обидва сміються.
— Насправді ні. Думаю, якщо це станеться, якщо нас застануть зненацька, ми поведемося гідно.
— Так, ми гідно втечемо. Я так точно, бо бігаю швидше за гепарда!
— Ага, це якщо не заплутаєшся в павутинні, себто мотуззі. Було, я перечіпався за дошку і падав. Хоча, в разі сполоху у нас буде деяка перевага: розтягнуті вірьовки стануть перешкодою передусім для нагніваних фермерів, бо ми знатимемо де перестрибнути.
— Ви казали, що хочете показати поспільству новий спосіб самовираження, це глобальна задача, але які саме ідеї виражаються вашою особистою коловертю?
— Ідеї краси. Так, краса порядку, симетрії, геометрії (науки). Ми любимо симетрію і щиро віримо: всім людям властива ця симпатія, кожен чоловік прагне симетрії, свідомо чи підсвідомо.
— Для мене ці ідеї інтимні, тобто, я не хочу щось “доносити людям”, мені подобається сам процес, а результат, навіть якщо я його не бачу на знимках десь в газетах, журналах, або по ТБ, проявляється перед моїм внутрішнім взором і цього достатньо. Навіть коли б всі мовчали про кола на полях, не публікували фото, ми, принаймні я, продовжував би цим займатись.
— Гласність для мене теж не має значення.
— Дехто стверджує, що круги на полях то діло інопланетян, космічних прибульців, що ці кола з’являються після появи НЛО. Таке привласнення творчих здобутків для вас образливо?
— Аж ніяк! Навпаки, ми вбачаємо в цьому не аби яку похвалу. Ну уявіть, коли вашу роботу за її складність, незвичність, оригінальність названо... нелюдською, космічною, НЛОшною! Це мені лестить.
— Хай і надалі так думають, а ми будемо робити нашу справу.
— Не тільки геометрична складність деяких кругів, але й аномальне магнітне поле в тих місцях дає підстави припускати саме нелюдську природу візерунків.
— Маячня. Ви особисто заміряли магнітне поле? Не треба приймати на віру все, що чуєте від самоназваних дослідників, вчених, експертів. Папір все стерпить, як то кажуть. Написати, сказати можна що завгодно. Ба більше, чим ширша авдиторія, в яку націлене послання, тим зухваліше доповідач може брехати, адже мало хто стане перевіряти ті твердження, понадіявшися на іншого (а надіятися є на кого, бо слухачів маса), це проста психологія людини, що спирається, як мені здається, на банальну лінивість, або непотрібність докладного вивчення предмета.
— Натомість в повідомленні вузькому колу спеціялістів має зважуватися кожне слово, бо там всі зацікавлені в правдивости тезисів і напевно знайдеться хоча б один, хто перевірить дані, щоб підтвердити чи спростувати їх для решти, а вони, ці інші, будуть чекати на таку перевірку, а як не дочекаються, то візьмуться за діло власноруч. Обивателеві куди простіше замилити очі.
― Технічний розвиток забезпечив загал засобами: достовірно фіксувати події. Дехто фільмує світляні кульки над полями, дехто фотографує їх, радари реєструють невідомі об'єкти. Ви бачили подібні свідоцтва?
― Ох, ви звете це “свідоцтвами”?! ― найзвичайнісінька фальшивка! Комусь захотілося марної слави, от і все!
― Для таких матеріялів потрібна експертиза, інакше, вірити всім цим знімкам ― собі шнурки зв'язувати”
― Посеред польових малюнків стрічаються як прості, так і надзвичайно складні, з безліччю деталів, гігантські. Чи в силах двоє чоловіків відтворити таку геометрію за ніч?
― Типова людська риса: сумніватися в правдивости того, що перевершує ваші власні можливости. Не всі, погодьтеся, повірять, що один чоловік здатен тягнути потяг або літак зубами, навіть побачивши таке видовисько на власні очі, скаже: йому допомагали, працював двигун, це монтаж. Якщо ти не вмієш чогось, не поспішай недооцінювати майстерности інших.
― Я такої ж думки. Людина не збудувала і сараю, а стверджує, буцім ніхто не умів строїти пірамідів. Часом такий профанський скептицизм сягає абсурду, коли, приміром, сумніваються в здатности давніх людей полірувати каміння, або рівно його колоти. Успіх цих справ полягає не тільки в технологіях, а й у техніці ― навичках.
― Чому ви не зафільмуєте свою роботу? Покажіть процес “коловерти” і критиків значно поменшає. Такий контент був би корисним і новачкам-кружлярам, для підвищення, так би мовити, кваліфікації.
― Ні, неможливо. По-перше, ми тримаємося такої лінії, що творчість є актом таємничим, і митці не мають виказувати своїх секретів...
― А “по-друге” дозволь озвучити мені: ми побоюємося популяризувати “коловерть”, бо це іскуство потенційно небезпечне, окрім проблем, з якими ти можеш зіштовхнутися безпосередньо на полі, є ще кримінальна відповідальність за псування майна.”