33.

Я зайшла в кафе. Оллі вже сиділа за столиком.

- Привіт. – помахала вона рукою. Я підійшла і кинула сумку на сусіднє крісло.

Привіталась. Людей в закладі було не багато.

- А що Сонька знов не прийшла?

-Уявляєш. Вона послала мене. – без особливого ентузіазму сказала Оллі. – Я ж просто запропонувала їй підняти її дупу з дивана і прогулятись. Не розумію, що це з нею?

- Погано Костик впливає. – я замовила собі сік.

- Мабуть, і найгірше – я в цьому винна. – вона похилила голову. – Це я їх стикнула. Думала допомагаю. Але вийшло навпаки.

- Ніхто не знає, як вийде. – підтримала я її. – Он в мене все не зовсім погано.

- І це добре. – трохи оговталась Оллі. – Ти дуже змінилась. Невже, завдяки Толіку?

- Не буду сперечатись, - подумавши відповіла я. – Він міняє мене. Але я стаю впевненіше, розумніше і нахабніше.

- Це я помітила. – хіхікнула вона.

- Але не лише він. Мені здається, найбільше мене змінили танці. Особливо брейк. Тренер каже, що я можу спробувати брати участь в наступних змаганнях. Я правда, поки не уявляю, як це буде, та я страшенно хочу.

- Не вірю своїм вухам, Кріс хоче змагатися! – Олівія аж заплескала в долоні. – Ти справді змінилась.

Я надпила свій сік і глянула у вікно на краєвид. Чудово. Чудово, що зміни, які стались зі мною вперше такі позитивні. Не знаю, що мене очікує далі, але я триматиму курс.

Дякую, що були з Кріс увесь час!

Наступною пишеться і скоро буде в публікації історія Софі, і ми все ж зможемо дізнатись її причини нехтування подругами і, що вона робитиме далі зі своїм життям. Адже, твоє життя - тільки твій вибір.

Підписуйтесь на сторіночку, щоб не пропустити вихід книги. Чекаю на сторінках!)