10.1

Не дуже я вірила тій дівчині але черв’ячок сумнівів все ж десь засів глибоко. Невже справді так? І що тоді?

Що робитиму я і він також? Про це я думала увесь вечір аж до наступного дня.

Почались заняття і Стас знову наїхав, щоправда не так жорстко, як минулі рази. Приблизно на п’ятій хвилині Оллі перебила нас і пішла здавати сама.

- Ти якась сама не своя. – зашепотіла Соня з сусідньої парти.

- Давай пізніше розповім. – вона розуміюче глянула.

Заняття закінчилось спокійніше, ніж попередні і я полегшено видихнула. Ми зібрались біля вікна в коридорі. Костя стояли з Сонею мало не в обнімку і він щось прошепотів на вухо.

- Ой перестаньте, бо аж нудить. – Сашко по-дівчачи закотив очі. – Вдома будете розважатись. Чи зніміть житло і поживіть разом.

- А це ідея. Що думаєш?

- Мені батьки не дають так багато кишенькових…- пожартувала Соня. – Вам не здалось, що Стас сьогодні майже не мучив Кріс?

- Ага. Легко відбулась.

- Я з ним поговорила. Це ж з моєї вини, Кріс. – знизала плечима Оллі. – Я щиро вдячна, що ти захистилась і постояла за мене. Але це не означає, що ти маєш безнаказанно страждати. Вцілому, я пригрозила йому, що пожаліюсь в деканат і сказала, що в мене є кілька записів розмов з ним.

- А вони є? – усміхнувся Сашко.

- Звісно. – покривлялась Оллі. – Останню я записала і відправила в хмару. Буде чіплятись, то просто здам його.

- Не боїшься вилетіти? – запитав Костя.

- Ні. Якщо хтось з нас і вилетить, то він швидше. Мені прям шкода, що я вже була повнолітня. Було б ще більше до нього питань.

- Ви спали? – Костя дивився косо.

- Костян, дурні питання ставиш. – перебив Сашко.

- А що з тобою, Кріс? Ти обіцяла розповісти. – Пригадала Соня і вимагаючи зупинилась на мені.

- Та тут така ситуейшн. Вчора якась діваха причепилась до мого Толіка з претензіями, що вона від нього вагітна. Спочатку вона розповідала про другий місяць, а коли він сказав, що вони вже місяців п’ять, як розстались, то почала молоти про шостий, хоча ніякого живота не було…я ніби й вірю, але в мене якісь дикі сумніви. А що, як правда було?

- А щоб ти зробила в такому випадку? – спитала Оллі.

- Та не знаю я…

- Він же тебе з мамою вже встиг познайомити. А її знайомив? – спитала Соня.

- Та вона взагалі не в курсі про його сімейну ситуацію.

- Тоді ти дарма паришься. – констатував Саша. – А коли ти познайомиш нас із своїм бойфрендом? Ми сьогодні вперше про нього чуємо…ми б і думку точніше про нього склали і вуха про всяк випадок надерли.

- Смішки смішками, але ми реально хотіли б познайомитись. – заявив Костя. – Ти наша подруга і ми хотіли б тебе влаштувати покраще.

- Капець, та я тільки місяць з ним зустрічаюсь.

- Цілий місяць! – пирхнула Соня. – Знайома вже зі всіма родичами, а його з нами не знайомиш. Ти не думаєш, що він  подумає про це.

- Так. – добив Сашко. – Він вирішить, що ти його ігнориш і не такий він тобі й потрібний.

- Ти в курсі, коли він вихідний чи матиме час? – усміхнулась Оллі.

- Та в курсі. В нас побачення в неділю. Ми йдемо в кіно і на атракціони.

- Ну тоді ми йдемо всі разом. – поплескав мене Сашко по плечку, а потім притягнув за талію. – Подивимось, що за екземпляр ти відкопала. Якщо він нам не сподобається, то прикопаємо назад.

- Та не лякайся так Кріс, - заспокоїв Костя. – Ми будемо максимально адекватними.

І вони обидвоє заржали.

Що воно буде? Мені вже стрьомно. І як сказати Толіку, що наше побачення перетворилось в групову тусовку? Чи оцінить він це?

Але ж він давно познайомив мене зі своїми друзями. А їх в нього немало. І всі мене знали. Кожен вітався при нагоді і навіть намагався пожартувати. Принаймні ті, що ходили з ним на танці. Інших я бачила лише раз.

На роботі я знала дядю Мішу і Степанича.

А ще, найважливіше – я знайома з його мамою і братом. Мамі, здається, навіть сподобалась. Навіть з колишньою і то встигла познайомитись…не те, щоб я цього вкрай прагнула, але як вже сталось, так сталось.