6.3

За десять хвилин ми вже в нього вдома. Він живе на ГПЗ у звичайній девятиповерхівці, яка мало чим відрізняється від інших. І паркує авто.
- Зайдемо в супермаркет? – запитує Толік.
- Нам не вистачає вина і презервативів? – запитую я, згадуючи хлопця з аптеки…
- Ні в якому разі. Я не вживаю алкоголь, принаймні перед сексом. А ти хочеш розслабитись?
- Ні, що ти! Просто це мені нагадало один випадок.
- Розкажеш? – він відкидається на спинку, готовий слухати.
- Нічого особливого, просто ходімо і купимо те, що тобі потрібно.
- Але з тебе розповідь. – він нахиляється і цілує мене. Тепер мені не хочеться в супермаркет.
Але ми йдемо. І купляємо два величезних пакети, які б я ніколи не донесла. Але Толік легко справляється, однією рукою, а іншою він обнімає мене. Він що, супермен!?
- Навіщо тобі стільки?
- Я обіцяв вечерю, а сніданок буде, навіть якщо й не обіцяв.
- Ну ти й губу розкатав, хто тобі сказав, що я лишусь.
- Підеш, якщо захочеш, звичайно…- шепоче він на вухо. – Я не триматиму тебе.
- Тобто, ти не хочеш, щоб я лишилась?
- О, боги! Ти неможлива! Тільки-но ти не хотіла лишатись. – вигукує він на увесь під’їзд. А потім відкриває двері квартири. – Тут я живу. Маєш рівно одну хвилину, щоб передумати і втекти.
Потім переді мною відкриваються двері і мене зустрічає чистий і охайний коридор з нормальним ремонтом, без сторонніх запахів. Я роблю крок, зліва кухня – така ж чиста.
- Тут, що, ніхто не живе!? – дивуюсь я стерильності.
- Тільки мама, сестра і братик, йому чотири. Давай про це пізніше.
Він кидає пакети на підлогу і допомагає зняти куртку. Потім вішає їх на вішак.
- Ну ось. Час вийшов. – хитро усміхається він і садить мене на тумбочку біля вішака. – Дивись, ніколи не думав, що вона так ідеально підійде.
- Для чого?
- Для цього…
Ми починаємо цілуватись. Зовсім не скромно, нахабно. Джемпери першими летять в сторону. І його руки опиняються на моїх грудях.
- Які красуньки…а мене все цікавило, який на тобі бюстгальтер…
Це все моє, взагалі-то…
Та поки я серджусь він приспускає бретельки і починає пестити одну з них. Я прикусую губи. А він бере мою руку і кладе собі на ширінку. Не впевнена, що я маю робити…
- Тільки не кажи, що ти незаймана…
- Як сказати…- червонію від однієї думки, а потім мене кидає в холод. Сподіваюсь, нічого страшного.
- Хей. Все добре. Просто ти якась невпевнена.
- В мене немає в цьому достатнього досвіду. Було б кльово, якби ти підказав, коли я не знаю, що ти саме від мене хочеш.
- Прояви фантазію.
І я таки розстібаю ширінку.
- Це мені вже більше подобається. – усміхається Толік.
А потім легко піднімає мене за бедра і стягує лосіни.
- В тебе страшні труси. – я чую звук тканини, що рветься. – Цить, я куплю тобі нові і класні.
- Мене і ці влаштовували! – шиплю я.
Потім скидаю з нього футболку.
- Так краще. – зсуваю штани. – Так ще краще. Куди він поміститься!? – вигукую я.
- Куди? Сюди звичайно.
- Ану прибери руки! Ти їх не мив.
- Ок. Ок. – він сміється. А потім одягає презерватив. Розумничок. - Так добре?
- Майже, просто будь акуратніше.
Ми знову починаємо цілуватись. Займатись з ним сексом виявляється класно. В мене такого ніколи не було. Стільки пристрасті і задоволення. Із справжнім оргазмом. М-м-м.
Потім ми довго обіймаємо одне одного. Вдихаю його запах. 
- Кріс, тобі сподобалось?
- М-м. Коли повторимо? – на губах і в очах усмішка.
- Може спочатку вечеря? І душ?
- Давай. Тільки я в душ перша. З тебе чистий рушник.
Він киває, обійми рознімаються. І мені стає самотньо і холодно. Та потім він знову цілує мене і щіпає за попу.
- Ходімо, покажу де ванна!
На щастя на підлозі килимок, тож мені не холодно в ноги.
Душ в нього новий.
- Я сам купив. – задирає він носа.
- І коли ж ти встиг, ти ж ще вчишся? – я не тільки хочу потішити його питанням, мені і справді цікаво.
- Я підробляю після пар.
- Це ж коли? Двічі на тиждень ти точно ходиш на танці…
- Брекданс не танці. Це скоріше спорт під музику. Ти ж не назвеш біг танцем?
- Чому б і ні?
Здається ниточка розмови втекла.
- Освоюйся, я принесу чисті рушники.
І він зникає за дверима. Роздягаюсь і заходжу всередину. Потім по черзі вмикаю воду і налаштовую її. Скло запотіває. На щастя за мною нікому підглядати. Та і душова напівматова, з темного скла, з красивим узором, знизу чорна кераміка…мені подобається. Якщо в нього такий непоганий смак, що ж, можливо дозволю йому вибирати душ в нашу спільну ванну. І самій смішно.
Він підкрадається нечутно і цілує в затилок.
- Ти навіть краща, ніж я очікував.
- Оу. А я то думала, ти закохався в карі очі, темні коси…
- Так воно й було спочатку.
Розглядаю його руки, набагато більші за мої. Хоча він говорить, що підробляє та по них це не помітно. Вони чисті, а нігті акуратно підстрижені. 
Інколи робиш такі абсурдні і неочікувані від себе вчинки ще навіть не знаючи людини. Наприклад, займаєшся сексом в душі. А він намилює тебе під час цього мочалочкою. В моїх фантазіях такого точно не було. Тоді чомусь пробігали тільки моменти з тих, що вже бачила у фільмах. Здається, врешті в кожного є щось особливе.
- Ми не занадто часто це робимо?
- Сам не розумію, що зі мною…
Здається на цю дивну хворобу ми хворіємо обоє.
Помившись він кутає мене і себе у рушник, а потім відносить мене у свою спальню.
- Приготую вечерю, ось тобі піжамка. – він киває на футболку на ліжку. – Приходь на кухню. Чи ти хочеш в ліжко?
- Ні. Я прийду.
Толік цілує мене у губи, так солодко. Здається я готова повторити те, що було в душі. Та він вже йде.