22.2

Ми пили увесь вечір, а потім хлопці замовили мені таксі.

Ледь живим Сашка доставив мене додому. Мати була шокована моїм станом, адже я не нажирався відколи загинув батько.

- Толь, ти чого такий п’янючий? – вона дивилась великими очима. А я не міг зв’язати і двох слів.

- Його дівчина кинула. – пояснив Сашко. – А він її кохає.

- Кохання коханням, а занеси його до нього в кімнату. А я вам чаю заварю.

- Добре, пані Вікторіє.

Минуло кілька днів. Коли в мене був час я їхав під гуртожиток і виглядав її. Кожного дня купував по троянді, а потім лишав у коменданта при вході.

На четвертий день вона змилостивилась наді мною і сказала, що Кріс на кілька днів переїхали жити до подруги, але скільки триватимуть ті кілька днів, я не знав.

Мені просто не вистачало її. Майже, як повітря. Коли вона була поряд - десь через слухавку телефону чи екран, у моєму ліжку чи на кухні, тоді я не розумів цього. Зараз же тикався, як об стіну. Адже це не я їй потрібен, а вона мені, хоча, може і я їй? Принаймні, я сміяв на це надіятись.

Останні вечори я страшенно напивався, щоб хоч якось заглушити це в собі. Здається, я таки повний слабак.

Кріс

Кидати брейк через хлопця мені не хотілось, тож я домовилась із викладачем, що приходитиму на розминку раніше і йтиму також.

Віктор Петрович, хоча і був фанатом Толіка все ж погодився. Причому двічі наголосив, що я можу йому довіряти.

Хоча після стількох фігових сценаріїв, я взагалі сумнівалась, що зможу довіряти ще хоч комусь.

- Отже, сьогодні топрок, апрок. І, звісно, ми вже це проходили і будемо. Адже рухи вчимо різносторонні. Це перша частина виступу танцівника, винятково стоячи, елементи змагання, битви – прокрути, увертання, присяди і інше, такі елементи показують, що ви можете і ваш унікальний стиль.

- Але ж у всіх рухи врешті-решт повторюються. – зауважила Аня.

- Ну і що, кожен робить їх по своєму унікально. Тому це і брейк. Зараз кожен обирає і вивчає новий елемент, той, якого ще не вміє і не знає. Кріс, ми з тобою, як завжди…

- …почнемо з найпростішого.

- От бачиш, ти вже знаєш усе наперед.

- А можна мені хоча б два елементи спробувати?

- Та будь ласка, тільки часу не вистачить до наступного заняття відточити все. Хіба вдома займешься.

- Так і доведеться.

Сьогодні, хоч як мені погано не було я відпрацювала по повній. Хоч і до закінчення було довгенько, та я все ж вирішила, що піду раніше.

Але як я не оглядалась, та Толіка не було.

Якщо бути відвертою, то я так і не відповіла собі на те питання – хочу чи не хочу побачитись з ним сьогодні.

В гуртожиток я останніх кілька днів не ходила. Оллі виглядала щасливою від того, що я в неї тусуюсь, тож я і не поспішала звалити.

Але через три дні вже на пари, тож доведеться таки переїхати, якщо я не хочу вставати на пів години раніше.

А я не хотіла. Краще цей час витратити на вивчення уроків.