21.1

А викладач на брейку думав, що я маю робити все, як інші, або ж навіть краще.

- Радує, що ти все ж вибрала займатись цим. Навіть якщо ти не танцюватимеш з іншими на шифрі, всеодно, буде краща форма і координація. І за прогуляні уроки ти не дуже відстала.

- Та ж я тренувалась вдома. Звісно, це трохи не те, в мене обмаль місця і танцпол не підходящий.

- Для брейку танцполом дуже часто є вулиця – асфальт або бруківка. Принаймні, так було з початків. Це зараз він став мегапопулярним і ми виходимо на сцени, є змагання і навіть про олімпійські ігри ходить мова.

- Але ж це круто. – заявив хтось з підлітків.

- Звісно. А ще потрібно володіти неабиякою майстерністю, котра не береться нізвідки. Багато тренувань на які потрібне бажання та ентузіазм.

- Так, ентузіазму в нас вистачає. – заявила Аня. – Я планую всіх побити на олімпіаді.

- Не пам’ятаю, щоб там мова про дітей йшла.

- Поки вони все приймуть я ще виросту.

- Все може бути. Так, на сьогоднішньому уроці будемо вивчати фрізи. Під час фрізів виконується завмирання на декілька секунд у дивних і складних положеннях. Вони виконуються, на спині, голові, руках і інших частинах тіла. Дехто вже вміє це робити. Чи принаймні один-два елементи і це ваш плюс, звісно. Не бурчимо. Ви ще не вивчили все. Тож пробуємо для кожного щось своє. І це має бути обов’язково нове. Кріс, для тебе все нове. Ти дивишся, потім пробуєш. Виберемо для тебе поки найлегший елемент і будеш відточувати його. Коли доведеш до ідеалу будемо додавати інше. Інші – обираємо нові рухи. Краще б складніші, ніж ви робили до того, щоб ви розвивались різнобічно.

- До речі, весною планується конкурс. Якщо хтось бажає взяти участь, раджу подумати, підійти і записатись. Точну дату ще не сказали. Але вибрати музику і готувати танець ви можете завчасно. Можна виступати командою, парою і соло. Буде декілька номінацій.

З групи почулись позитивні вигуки. Здається, інфа прийшлась по душі.

На жаль, я в такому ще участі взяти не можу. А може і краще, що не можу. Це ж суто для тонусу мені потрібно, а не ловити овації із залу. Я вже давно знала, що за робота мене чекає. Але пробувати я не поспішала, оскільки почався лише третій рік навчання і ще я не так добре все знала і вміла. Про це дізнавалась щоразу, як проходила практику. Та займатись чимось ще в моїх планах зовсім не було. Я не бачила себе художницею, як Оллі, чи…не знаю, ким бачила себе Соня…чи Сашко…Костя бачив себе бізнесменом.

Я скоріше бачила себе секретарем чи перекладачем, діловодом можливо. Але точно не танцівницею. Можливо, я колись напишу якісь наукові книги – таке ще припустити я могла. Мені подобалось робити наукові дослідження. Ще я допускала шанс викладання, але скоріше в приватному секторі – репетиторство.
Але то мої плани і вподобання, хто зна, як життя розсудить. Не всі ми займаємось в житті тим, чим хочеться, тож варто заздалегідь морально підготуватись до того, що все може піти трошки не по запланованому сценарію.

Ось як сьогодні ввечері. Толік знову взяв додаткову робочу зміну. Ми ж домовлялись зустрітись. Але Степанич в останній момент зателефонував і довелось відмінити побачення.

Я все ж закупилась смаколиками приїхала до нього на СТО. Краще хоча б якесь побачення, ніж жодного.

На жаль, довго побути разом нам не дали. Ми навіть поїсти не встигли, як хтось приїхав міняти пробите колесо. Потім другий, і третій. Де їх набралось? Явно не наш день. Трошки розчарована поїхала додому. Видно було, що і радий мене бачити але вирватись не може. Оце воно – доросле життя.

Добре змерзнувши по дорозі мені лишилось заварити собі какао і грітись під батареєю, поки мій коханий працює. Відкрити чергову книгу повну пояснень до різних термінів. А потім і заснути з нею в руках.