19.1

Відколи приїхав Толя бабусю Марію наче підмінили, ох вже і воркувала над ним, наче, то не до мене хлопець приїхав, а до неї. Але ж то добре, що вони подобаються одне одному. Ще мені сварок не вистачало на свято.

Навіть варенички ми ліпили усі разом, були із грибами, із капустою і просто з картопелькою, кому які до смаку. В результаті виявилось, що ліплю я гірше всіх. Бабуся вже кепкувала з мене.

- Ти диви-но, хлопець, а так файно вареники ліпить. Нащо вона тому треба? Як файного зліпити не може.

- Так, я ж не через вареники її вподобав.

- Ну-ну, личко у молодості у всіх файне, а характер потім вилазить. І добре, як добре.

- Ба, це чого ти мою антирекламу розвела. Сама хотіла, щоб я заміж вийшла, тепер – критикуєш мене.

- Всьо я добре роблю. А як поженетесь і розлучитесь, то лучше одразу посваритись, бо то не діло. Роки йдуть і витрачати їх на непідходящих людей – марна втрата. Люди мають бути разом щасливі і в горі, і в радості, а не приносити нещастя один одному.

Ми переглянулись з Толіком. Ще ні разу я не вважала, що він приносить мені нещастя. Не відчувала такого. Скоріше страх, чи так добре – це насправді. Але для формування довіри одного дня, чи навіть місяця замало – потрібні роки. Та і років буває мало, як у випадку з моєю мамою.

• Що ще будемо готувати? – перебив мої роздуми Толя. – А то он останні варенички доліплюємо.
• Голубці я ще вчора поробила, тож вони майже готові…Пшоно зварене. Грибочки з льоху дістати треба.
• То це вже я піду, бо Толік у нас в Льосі заблудиться.
• То і вина одразу візьми. Стілько ж гостів буде.
• Та я допоможу.

Після обіду приїхали німецькі гості. І навіть бабуся була дуже привітною. Не уявляю, як вона себе пересилила.

В задумі в мене були подарунки під ялинку, яку ми поставили з бабусею ще тиждень тому, та чомусь обмін вийшов спонтанним і набагато раніше.

Було видно, що Матильда почувається не в своїй тарілці, та все ж тримається. Людвіг вів себе, як звичайна дитина і одразу попросив пароль від вайфаю. Мінус одна проблема.

Вони троє мали ночувати в татковій кімнаті, а ми з Толею – в моїй. Якось в цей момент ніхто не думав про те, чи хтось схвалює це, чи ні.

Коли Матильда побачила, що бабуся не так вже й критично ставиться до неї, то їй трохи відлягло від серця і вона повеселішала. Ми з бабусею почали наставляти на стіл, а гості – пішли розпакувати речі. Та й забагато нас би було на кухні. Одна справа сісти за столом – інша тарілки на нього носити.

В якийсь момент, як почало темніти, бабуся покликала Людвіга і відправила на вулицю – виглядати першу зірку. Бо по традиції за стіл сідали, коли перша зоря сходила.

Він був не дуже щасливий, але потім подружився з Дружком і таки лишився поганяти надворі. Та і врешті провітрюватись теж трохи треба і розходитись, після такої довгої поїздки.

Коли почало сутеніти і вийшла перша зірка трохи замерзлий Людвіг забіг у хату і радісно про це повідомив. Тож ми почали всідатись за стіл. Бабуся, як найстарша в родині завжди говорила молитву, благословляла стіл і нас, а тоді всі сідали за стіл і пробували кутю. Далі їли те, що кому більше до смаку було.

Матильда нахвалювала бабусині голубці і вареники, а та розпитувала її про їх життя у Німеччині, чим та займаєтьсяі що планує робити в майбутньому. Звісно ж пролунало питання про те, чи збираються вони з батьком одружуватись. Але ж то було логічно. Чому б він віз її на свят вечір додому, аби була? Це ж не на каву зводити.

Тато з Толею вели свою власну розмову в яку мене попросили не втручатись. В співрозмовники мені лишився Людвіг. Не те, щоб він мені не подобався, але про що нам говорити? Не про математику ж, чи про динозаврів…

Але сама атмосфера вечора, така тепла і приємна дуже мені подобалась. Давно не було так хороше і світло. На мить я вже розслабилась і подумала, що все буде добре. На коротку мить вирішила, що погане в моєму житті закінчилось і нарешті наступила та довгоочікувана біла смуга. А якщо врахувати, що темна тягнулась досить таки довго, то є шанс, що і ця затримається.

Проте, моїм надіям не судилось збутись цього вечора. Весь мій спокій розбив сигнал автомобіля навпроти нашого будинку. І якщо інші не звернули уваги одразу, я вже знала – це були неприємності.

Не забудь додати в бібліотеку, щоб не прогавити оновлення ♥️