28

Наша компашка вже зібралась в коридорі. Здавалось, що чекали тільки на мене.

Першим вітати кинувся Сашко, потім Оллі, далі Костя з Сонею.

В руки понапихали купу пакунків, а Сашко навіть квіти.

- Навіщо ти їх купував зараз. Зима ж…

- Ну, тобі двадцять. Таке не щодня буває. Старенька.

- Хто б казав. Тобі самому через місяць стільки ж виповниться. – штурхнула його в бік.

- Будеш мене так штрикати, то буде дірка і не дотягну до двадцяти. Як ти після тієї пригоди?

- Та, як бачиш, все ок. Завдяки Оллі.

- Ну не перебільшуй. Тут все Толік організував. Добре, що я додумалась зателефонувати йому, а не пішла шукати контакти твого батька.

- А я казав, що він нормальний пацан. – Задер носа Костя. – Тримайся його.

- Ми ще тиждень тому розстались. – ошелешила я їх. Ніхто крім Оллі, впринципі не знав. Хоч мені було й паскудно я приховувала свій поганий настрій, як могла.

- Оце так. – ніби прокинулась Соня. – І ти нічого не сказала.

- Сонь. Ти про що? Я намагалась тобі сказати, але в тебе останнім часом взагалі немає часу. Ти просто відшила мене. – не втрималась я.

- Але ж…

- Ми не будемо розвивати цю тему, я не хочу ще й сьогодні поганого настрою, вистачило за останній місяць сповна.

- Ну не перегинай. – спробував заспокоїти мене Костя. Але це Сонею він може командувати, я – не вона.

- Ви взагалі не в курсі, що зі мною було, тож не потрібно. Ходімо вже на пари, бо ще одне спізнення мені не пробачать. Особливо, Стасік.

Тут я була права, він і прогул не збирався мені за минулий раз пробачати. Хоча Оллі і говорила з ним і придирок стало менше, та втриматись йому не вистачало сил.

- Прогуляли вчора, бо почали святкувати наперед? – підколов мене, коли я прийшла здавати практичну.

- Як так хочете знати причину прогулу – запитайте в деканаті. Там в курсі. Так я можу здавати?

- Можете спробувати. Але що ви можете знати, коли прогуляли?

- Я ще якби вмію читати. Помагає, знаєте?

- Хамите, студентко Шевчук? – показав він зубки.

- А що схоже?

- Та дуже.

- Тоді точно хамлю. Але нам би вже почати працювати, бо черга.

Він поглянув на нетерплячих однокурсників і таки почав задавати питання. Готувалась я добре, тож без проблем відповіла на всі – не принісши цим жодної радості викладачу. Тож треба так мене не любити.

Решта пар пройшли набагато спокійніше. Ніхто мене не чіпав. І це радувало несказанно.

Ще тиждень тому я планувала паті з однокурсниками, та плани різко змінились. Цей вечір я мала провести з батьком, все ж він приїхав і більше всього я хотіла відсвяткувати з ним. А на вихідних, якщо мене знову ніхто не вкраде, підемо в клуб з друзями.

Та всеодно ми в їдальні купили тістечка і жартома випили за моє здоров’я соку.