21.

Канікули хоч і почались не зовсім вдало та йшли цілком спокійно і приємно. Тато з Матильдою гостювали майже тиждень. Бабуся Марія була привітна і дружелюбна. Здавалось, що ніколи і не бурчала. Невже, то так прихід моєї матері подіяв? Хоч щось добре вона зробила за останні роки, але осад залишився.

Довелось пропустити кілька уроків з брейку. Танці викладач на свята і так відмінив, а от брейк лишили. Викладач вважав, що нема чого відлежуватись два тижні в квартирі, щоб не покритись пліснявою. Але, щоб не прогулювати зовсім я чесно намагалась вивчати і відточувати рухи вдома. Чередувала то з читанням і розмовами з гостями.

Толя поїхав додому, бо в нього була робота. Навіть дуже багато, бо багато СТО напівприкрились на свята. Він же, навпаки, мав два тижні канікул, які вирішив використати на додаткові заробітки. Я дуже сумувала за ним, але ж не тримати його біля себе стільки часу для власного задоволення.

Просто вирішила поїхати раніше, щоб швидше знову побачитись. Гуртожиток же не закривають, жити є де. Та і на брейк піду. Добре подумала і вирішила, що мені це подобається і я хочу займатись цим. Ось тільки чи вийде?

Місто зустріло заметеними вулицями і купою прикрас на вітринах. Було таке враження, що їх ще побільшало, відколи я поїхала на канікули. А пройшло ж зовсім небагато часу. На вулицях було багато підлітків – одразу помітно, що канікули ще тривають.

В магазинах робився аншлаг, величезні черги.

А я ж просто зайшла докупити овочів та фруктів, щоб мати що попоїсти в ці дні.

Ввечері вже мала йти на урок брейку. Але було трохи часу.

Сусідки по кімнаті не було, тож можна буде запросити Толю до себе. Я зі спокійною душею розвалилась на ліжку, щоб почитати одну з книг, потрібних для навчання.

Хтось вважає наукові книги нудними, але мені це подобається. Там дуже багато всього цікавого. Не те, що в любовних романах пристрасні дівиці роблять абсолютно свідомо дурниці. Не розуміла цього. А може, автори свідомо роблять так, щоб прив’язати читачів до сюжету і зацікавити, або для того, щоб читач злився. Такі книги занадто збурюють емоції. Якщо я захочу понервувати в мене завжди є сесія, екзамени, контрольні, здача практичних, моя вага…

Ок. Не буду критична дуже. Останнім часом, я виглядаю краще. Хоча, позначки на вазі не дуже й то змінились. Тільки чому? Бо я займатись танцями почала? Ніколи б не подумала, що це так змінить мене. А я лише спочатку шляху – так говорить кожен.

Сьогодні формули йшли мимо мене. Я постійно думками перескакувала то на танці, то на Толіка. Незважаючи на всі мої страхи я шалено хотіла зустрітись з ним. Інколи здавалось, що я веду себе, як та дівчина з одного із романів, які мені довелось читати. Я увесь час плювалась з героїні, а тепер мозок в самої наче желе. Фу, гидота. Стало смішно з самої себе. Я ще стільки всього не знаю і не розумію. Не дарма, бабуся кожен раз не забуває нагадати, що я дуже юна і в мене обмежений досвід. А обмежений досвід породжує неправильні судження.

Хоча, мені здається, кожен сам має право вирішувати, як йому ставитись до певних аспектів життя! Тож я не обов’язково маю робити, як інші, чи не так?