21.

Канікули хоч і почались не зовсім вдало та йшли цілком спокійно і приємно. Тато з Матильдою гостювали майже тиждень. Бабуся Марія була привітна і дружелюбна. Здавалось, що ніколи і не бурчала. Невже, то так прихід моєї матері подіяв? Хоч щось добре вона зробила за останні роки, але осад залишився.

Довелось пропустити кілька уроків з брейку. Танці викладач на свята і так відмінив, а от брейк лишили. Викладач вважав, що нема чого відлежуватись два тижні в квартирі, щоб не покритись пліснявою. Але, щоб не прогулювати зовсім я чесно намагалась вивчати і відточувати рухи вдома. Чередувала то з читанням і розмовами з гостями.

Толя поїхав додому, бо в нього була робота. Навіть дуже багато, бо багато СТО напівприкрились на свята. Він же, навпаки, мав два тижні канікул, які вирішив використати на додаткові заробітки. Я дуже сумувала за ним, але ж не тримати його біля себе стільки часу для власного задоволення.

Просто вирішила поїхати раніше, щоб швидше знову побачитись. Гуртожиток же не закривають, жити є де. Та і на брейк піду. Добре подумала і вирішила, що мені це подобається і я хочу займатись цим. Ось тільки чи вийде?

Місто зустріло заметеними вулицями і купою прикрас на вітринах. Було таке враження, що їх ще побільшало, відколи я поїхала на канікули. А пройшло ж зовсім небагато часу. На вулицях було багато підлітків – одразу помітно, що канікули ще тривають.

В магазинах робився аншлаг, величезні черги.

А я ж просто зайшла докупити овочів та фруктів, щоб мати що попоїсти в ці дні.

Ввечері вже мала йти на урок брейку. Але було трохи часу.

Сусідки по кімнаті не було, тож можна буде запросити Толю до себе. Я зі спокійною душею розвалилась на ліжку, щоб почитати одну з книг, потрібних для навчання.

Хтось вважає наукові книги нудними, але мені це подобається. Там дуже багато всього цікавого. Не те, що в любовних романах пристрасні дівиці роблять абсолютно свідомо дурниці. Не розуміла цього. А може, автори свідомо роблять так, щоб прив’язати читачів до сюжету і зацікавити, або для того, щоб читач злився. Такі книги занадто збурюють емоції. Якщо я захочу понервувати в мене завжди є сесія, екзамени, контрольні, здача практичних, моя вага…

Ок. Не буду критична дуже. Останнім часом, я виглядаю краще. Хоча, позначки на вазі не дуже й то змінились. Тільки чому? Бо я займатись танцями почала? Ніколи б не подумала, що це так змінить мене. А я лише спочатку шляху – так говорить кожен.

Сьогодні формули йшли мимо мене. Я постійно думками перескакувала то на танці, то на Толіка. Незважаючи на всі мої страхи я шалено хотіла зустрітись з ним. Інколи здавалось, що я веду себе, як та дівчина з одного із романів, які мені довелось читати. Я увесь час плювалась з героїні, а тепер мозок в самої наче желе. Фу, гидота. Стало смішно з самої себе. Я ще стільки всього не знаю і не розумію. Не дарма, бабуся кожен раз не забуває нагадати, що я дуже юна і в мене обмежений досвід. А обмежений досвід породжує неправильні судження.

Хоча, мені здається, кожен сам має право вирішувати, як йому ставитись до певних аспектів життя! Тож я не обов’язково маю робити, як інші, чи не так?

А викладач на брейку думав, що я маю робити все, як інші, або ж навіть краще.

- Радує, що ти все ж вибрала займатись цим. Навіть якщо ти не танцюватимеш з іншими на шифрі, всеодно, буде краща форма і координація. І за прогуляні уроки ти не дуже відстала.

- Та ж я тренувалась вдома. Звісно, це трохи не те, в мене обмаль місця і танцпол не підходящий.

- Для брейку танцполом дуже часто є вулиця – асфальт або бруківка. Принаймні, так було з початків. Це зараз він став мегапопулярним і ми виходимо на сцени, є змагання і навіть про олімпійські ігри ходить мова.

- Але ж це круто. – заявив хтось з підлітків.

- Звісно. А ще потрібно володіти неабиякою майстерністю, котра не береться нізвідки. Багато тренувань на які потрібне бажання та ентузіазм.

- Так, ентузіазму в нас вистачає. – заявила Аня. – Я планую всіх побити на олімпіаді.

- Не пам’ятаю, щоб там мова про дітей йшла.

- Поки вони все приймуть я ще виросту.

- Все може бути. Так, на сьогоднішньому уроці будемо вивчати фрізи. Під час фрізів виконується завмирання на декілька секунд у дивних і складних положеннях. Вони виконуються, на спині, голові, руках і інших частинах тіла. Дехто вже вміє це робити. Чи принаймні один-два елементи і це ваш плюс, звісно. Не бурчимо. Ви ще не вивчили все. Тож пробуємо для кожного щось своє. І це має бути обов’язково нове. Кріс, для тебе все нове. Ти дивишся, потім пробуєш. Виберемо для тебе поки найлегший елемент і будеш відточувати його. Коли доведеш до ідеалу будемо додавати інше. Інші – обираємо нові рухи. Краще б складніші, ніж ви робили до того, щоб ви розвивались різнобічно.

- До речі, весною планується конкурс. Якщо хтось бажає взяти участь, раджу подумати, підійти і записатись. Точну дату ще не сказали. Але вибрати музику і готувати танець ви можете завчасно. Можна виступати командою, парою і соло. Буде декілька номінацій.

З групи почулись позитивні вигуки. Здається, інфа прийшлась по душі.

На жаль, я в такому ще участі взяти не можу. А може і краще, що не можу. Це ж суто для тонусу мені потрібно, а не ловити овації із залу. Я вже давно знала, що за робота мене чекає. Але пробувати я не поспішала, оскільки почався лише третій рік навчання і ще я не так добре все знала і вміла. Про це дізнавалась щоразу, як проходила практику. Та займатись чимось ще в моїх планах зовсім не було. Я не бачила себе художницею, як Оллі, чи…не знаю, ким бачила себе Соня…чи Сашко…Костя бачив себе бізнесменом.