17.

Понеділок ознаменувався тим, що Соня з Костею нарешті переїхали на квартиру і, звісно ж, запросили нас у гості після пар.

Квартирка і правда була неподалік від центру. Тільки не того центру, що ми подумали спочатку. Він мав на увазі Варшавський ринок і Там-Там, хто б подумав.

Квартирка була нічогенька, двокімнатна. З євроремонтом. Виникало одразу питання – звідки стільки грошей? Адже Костя хоч і не бідний грошима не дуже смітив, а тут така розкіш ще й в оренду. Але свої питання я заштовхала десь глибоко всередину і разом з іншими пила пиво зі снеками. Якщо в них щось вийде, то хай живуть щасливо. І Соня здається й була щаслива. Тож я за неї рада. Оллі розповідала про Адріана і те, як вони провели вихідні, бо він якраз приїхав. Це ж я теж маю розповісти, чи що?

- Кріс ти чого так притихла? В тебе все добре? – запитав Сашко, коли Оллі закінчила розповідати.

- Та все ок. Я просто думаю.

- І про що? – вставив свої п’ять копійок Костя.

- Та так, про життя.

- Що там Толік? – запитала Оллі.

- Ага. Ти щось нічого не розповідаєш, відколи мало танці з нами не кинула.

- Ну, ми їздили на вихідні до мене і я познайомила його з бабусею.

- Круто. Це вже багато значить.

- І що вона? – з палаючими очима запитала Олівія.

- Здається, він їй сподобався. Питала, коли весілля плануємо.

- І що? Коли весілля? – запитав Сашко. – Ти ж нас запросиш?

- Народ, ну ви що…ми трохи більше місяця зустрічаємось, яке весілля?

- Мені він здався цілком нормальним тіпом. – самовпевнено заявив Костик. – А в людях я трохи розуміюсь.

- Нормальний для тебе, не означає нормальний для неї. – зауважила Соня.

- Ек, яка ти, могла і підтримати. – набурмосився Костя.

- Я і підтримала, тільки Крістіну. Місяць знайомства це ніщо.

- Ну не кажи. Є люди, що одружуються в перший день знайомства і щасливо живуть усе життя. – зауважила Оллі і надпила пиво.

- Так і зроблю. – запечатав Сашко.

- От і розібрались, кожен робить, як хоче і всім так нормально.

-Кріс, та ти філософ. Не той факультет вибрала. – заусміхався Костя.

- Так-так, послухай Костю, він у всьому спец. – заржала Соня, а Костя здається образився та змовчав.

Відколи в них почались стосунки Соня вела себе, як зазвичай, а от Костя – ні. Не знаю, що він очікував, що Соня зміниться? Впаде в його обійми білим лебедем? Буде підтакувати кожному слову? Але вона була собою – жартувала і кепкувала, як завжди. Хто зна, коли їм це вилізе…

А що вилізе нам з Толіком? Сподіваюсь, що нічого. А може – мій страх. Я настільки боюся провалу, що взагалі здивована, що розпочала хоча б якісь стосунки. Так важко впускати когось в своє життя, довіряти – це робить нас вразливими. Дехто сміливий – він пробує, і незважаючи на те, що не завжди виходить не падає духом, а повторює спроби. Але ж я не з таких. Мені кожна спроба це дуже великий стрес, а невдача – удар, який заставляє надовго заховатись в свою шкаралупку і не показувати носа.