13.

Толік був максимально лаконічним. Попросив адміністратора викликати таксі, поки допомагав мені звільнитись від захисної амуніції, котра ніяк мене не захистила. Буває. Рука однаково дуже боліла і одягнутись в щось тепліше я не змогла. Але таксист мав під’їхати до ТЦ на саму стоянку, тож йти далеко нам не довелось.

- Кицю. Все буде добре.

- А якщо я і справді зламала руку? – вигляд у неї був не дуже. Я стисла і розтисла кулак – неприємно.

Таксі не довелось довго чекати і дуже скоро ми приїхали в лікарню.

На щастя, дуже великої черги не було, тож ми прочекали не більше години.

Мене оглянув травматолог і трохи заспокоїв, що швидше всього немає нічого страшного. Але щоб переконатись остаточно відправив на рентген.

На знімку все було цілим! Я видихнула з полегшенням, як і Толік.

- Ти мене налякала трохи. – обняв за плечі, коли вийшли з лікарні.

- Сама злякалась не менше. Не дуже хочеться на свята в гіпсі ходити. – подивилась з жалем на руку. Лікар заборонив займатись танцями і спортом хоча б два тижні, навіть видав довідку, щоб на фізру занесла.

Толік мовчки стояв і обіймав мене, було видно, що щось обмірковує. Інколи його геніальні ідеї лякали мене.

- Знаєш. Мені не подобається, що в тебе непорядок з координацією. Це треба виправляти, бо так і шию недовго зламати.

Гірко зітхнула його словам. Бо ж правду каже. Розтелепа розтелепою…

- Ану ніс не вішай. – чмокнув мене у щоку. – Тільки стане трохи легше я забираю тебе в свою групу. Бальні танці найс, але в брейкдансі ти навчишся і на голові стояти без проблем, не то що на якихось роликах.

Мабуть, він побачив, які перелякані в мене очі, бо засміявся, аж ехо пішло по лікарняному подвір’ю.

- Кріс, ти така смілива, а боїшься танців?

- Але ж це так складно. Ви там таке виробляєте…

- Ну звісно. Але ми цього навчились не за день-два. І ти навчишся, підтягнеш форму. Будеш крутіше всіх.

- Подружки мене вб’ють.

- Це ж чому?

- Це заради мене вони пішли на танці…

- Не страшно, але я радий, що ти хоча б більше не відмовляєшся.