12.

Під вечір вже з меншим острахом я вийшла на зупинку і поїхала до найбільшого ТЦ в місті.

Саме там ми з друзями вирішили зустрітись.

Але спочатку я маю зустріти Толіка і злегка підготувати, хоча як це зробити, щоб він не втік…

Почався дощ, який швидко залив вікна у маршрутці. Скрушно подумала, що за всім не поглянула на прогноз і пішла без парасольки. На щастя де я виходжу зупинка з дахом, буде де перечекати і діждатись мого хлопця.

Вийшовши і сховавшись одразу набрала його.

- Привіт. Ти де? Чудово, то чекаю на тебе.

Одразу по тому і мені прилетів дзвінок від Оллі. Виявилось, що вони зібрались і вже чекають на нас в піцерії, тож вирішили щось замовити, щоб ми не чекали довго, а прийшли на гаряче-готове.

На мою привелику удачу в неї виявилась парасолька. Подруга підготувалась набагато краще. Сьогодні сама була маршруткою і запаслась. Дивно чого не автівкою, адже права вона нещодавно отримала.

- Привіт, кицю. – обняв мене Толік. – Не дуже змерзла?

- Та ні. – обернулась і чмокнула його в щоку.

- Ходімо тоді, чи що?

- Зачекай, Оллі зараз парасольку винесе.

- Оце цікаво. Це в нас групове побачення буде? – усміхнувся він. – Руки змерзли. – і поцілував кінчики пальців.

- Зараз підемо в приміщення і зігріюсь.

- Так що там за сюрприз?

Я обернулась, від ТЦ бігла Олівія.

Толік теж глянув в ту ж сторону.

- Це ж одна з твоїх подруг, чи не так?

- Якось так.

- Тільки не кажи, що її кинув хлопець і ми маємо її розважати і втішати увесь вечір. Я не готовий. – пожартував Толік і скорчив печальну гримаску.

- Ось ви де. Тримайте. Ми як домовлялись про парасольку, то я забула, що вас двоє. Але в Сашка теж була, тож тримайте.

- О! дякую. Знайомтесь нарешті. Оллі – моя подруга. Толік – мій хлопець.

Вони радо потисли руки і обмінялись привітаннями, а я майже видихнула.

- Йдемо, чи що, бо скоро їжу принесуть. – махнула рукою Оллі і ми посунули за нею під дощ.