10.

Всі вихідні і ще кілька днів після я тішилась думкою, про те, як мене зустріла мама Толіка. Здається, я їй сподобалась. А навіть якщо ні, то вона ніколи цього не скаже. Та і вона мені сподобалась. Щоб там не було тримається і дбає про своїх дітей. Навіть, якщо дбати означає відпустити.

Про цю зустріч я навіть переповіла Оллі і Соні. Здається, вони були раді за мене.

Врешті, вирішила я, що чим я гірше інших. Руки-ноги і голова такі ж, не зовсім ідіотка, що явно плюс, більш-менш адекватно поводжусь…майже ангел.

- Про що думаєш? – Толік застав мене на танцполі, ми тільки збирались перед заняттям. Я робила розтяжку.

- Що плануєш на сьогодні?

Він підійшов і обняв мене.

- Скучив страшенно. – прошепотів на вухо.

- Та тут повно людей…

- Пофіг. Маю Тараса з садка забрати, мати до лікаря після роботи.

- Щось серйозне?

- Та ніби ні, просто чергова перевірка. Хай слідкує, щоб не захворіти, так дешевше, ніж потім лікуватись. Та і мені легше. Я всіх сам один не потягну. Вікі ще рано на роботу. Ок би влітку, але зараз школа, хай вчиться поки може.

- Звісно. А як ти дивишься, щоб я нав’язалась тобі трошки? В мене немає завдань на завтра і занять теж. Оллі та Софі чисто зайняті. Он навіть не прийшли сьогодні.

- Навіть радий буду. То ти мене зачекаєш? В нас заняття на хвилин десять пізніше вашого закінчується.

- Звісно. – чмокнула його в щоку.

- А в губи?

- Давай наодинці…

- Наодинці у своїй хатинці, сам себе питаю, що робити маю…

- Бачу мені дістався хлопець з тисячею талантів. Біжи вже, бо викладач прийшов.

Оскільки займалась я вже другий місяць, то трохи і результати були. Щоправда, не так в самих танцях, як трохи натренувалась витривалість. Я вже не здихала після перших п’яти хвилин, а витримувала все заняття і дуже цим пишалась. Навіть викладач помітив і похвалив, а це ще більша втіха. Та й інші, хто не відпав, теж починали втягуватись. А ще сьогодні прийшли двоє новачків, на диво це були хлопці. Тож викладач більше часу приділив їм, а ми вже робили ті вправи, які вивчили раніше.

Кожен рух може й не вдавався мегалегко та і не був вже таким важким як колись.

Ми розбились на пари і тренувались кілька хвилин так. Адже танці то бальні все-таки.

Тепер година заняття пролітала, як вітер і вкінці відчувалось не полегшення, а питання – чого так мало?

Переодягнувшись я відкинулась в роздягальні, ще хвилин 5 і в Толіка теж заняття закінчиться. Вони роблять такий графік, бо місця в роздягальні обмаль, принаймні в чоловічій…

З коридору почулось глухе ридання і я підійшла до дверей.

- Та чого ти не хочеш вислухати мене? Я вагітна від тебе. – закричала дівчина.

- І який же місяць. Чисто цікаво? – це точно був голос мого хлопця.

- Третій.

- О, боги! Ми з тобою ще в травні розстались. А зараз листопад – це раз. Плюс я не пам’ятаю жодного разу, щоб не скористався презервативами це два. Пошукай автора в іншому місці.

- Я помилилась. Це вже шостий місяць.

Тут мій шок плавно перейшов в ржаку, я аж кулак закусила.

- І де твій живіт, Валь? Надто худий для шостого місяця. Зникни з очей нарешті.

- Толііік. Але ж я тебе люблюююю. Жити без тебе не можууу.

Тут вже я не витримала і вийшла в коридор. Якась лахудра вчепилась в мого Толіка. Він безуспішно намагався відірвати її руки від себе.

- Не дивись так, допоможи. – вичавив він.

-Емм. А якщо вона вагітна і справді. Вагітних не можна бити.

- Я вагітна…- ридала дівиця.

- Сподіваюсь не від тебе? – повела бровою, мій хлопець не видав ніякого збентеження.

- Звісно, ні! Ми то й зустрічались тижня три. Знав би, що така прибацана, то минав би подалі.

- Як ти так можеш! А розповідав, що я тобі подобаюсь.

- Дівчино, не знаю, як вас там. Але відчепіться від мого хлопця. Я от справді від нього вагітна. Тільки вчора взнала. Ну і зустрічаємось ми вже достатньо.

- Це не може бути правдою. – надулась вона

- Чому ж ні, я вже багато разів була в гостях і навіть його мамі подобаюсь. А ви б трохи розібрались в своїх нетривалих і бурхливих зв’язках і якщо справді вагітні, то пошукали б справжнього батька дитини.

Вона закліпала очима, а потім її вираз обличчя став сердитим.

- Я ще доберусь до тебе.

Вона розвернулась і пішла.  

Толік підійшов і обняв мене за плечі.

- Вибач, за цю сцену. Вона все літо бігала за мною. Навіть тоді умудрялась, коли в неї були хлопці. Дістала пиздець.

- То ти популярний бачу. – сміюсь я…- але просто так тобі не відкупитись.