Зірка бажань

Вечір поступово вступав у свої права, і на вулицях усе частіше починали лунати голоси батьків, які кликали дітей додому. Не минуло й години, як за вікном стемніло, настала тиша, яку лиш іноді порушували швидкі кроки дорослих, які поверталися з роботи.

Лана стояла біля вікна й задумливо провела поглядом чергового перехожого. Важко зітхнувши, вона поглянула на Зайку, якого всадила на підвіконня.

- Ось цікаво, а що зі мною не так? Я ж до них зі щирою душею. Навіть пропонувала гратися в різні ігри. А вони наче й не помічають мене. А мені б так хотілося, щоб у мене з'явився справжній вірний друг...

Дівчинка обійняла іграшку й поглянула на небо, всіяне зірками. Вони сяяли сріблястим світлом і, здавалося, заглядали прямісінько в її кімнату. Лана кілька хвилин милувалася нічним небом, аж раптом її погляд спинився на яскравій точці. З кожною миттю її розмір усе збільшувався, і здивована дівчинка раптом зрозуміла, що бачить, як падає зоря.

Вона провела її поглядом і ледь чутно прошепотіла своє найзаповітніше бажання. Поцілувавши Зайку на підвіконні, вона пішла спати.

Якби дівчинка залишилася біля вікна ще на мить, то побачила б, як від зіроньки, яка вже майже зникла за обрієм, відокремився сріблястий промінь. Він пронісся з неймовірною швидкістю й увіп’явся в іграшку Лани. На мить кімната засяяла яскравим спалахом, але дівчинка спала і, лиш сильніше заплющивши очі, перевернулася на бік.

***

Лісову тишу раптом розітнув задоволений вовчий рев.

- Час настав, Зоря бажань покинула небосхил. А це означає...

- Що означає? – поруч тоненьким голосочком пропищав Єнот.

- Це означає, Прониро, що шлях до Крісла відкритий, і тепер я вже точно дійду до нього, - у радісному передчутті прогарчав Вовк і стрілою помчав углиб лісу, не дивлячись на Єнота.

- Дійдеш, звичайно ж дійдеш. Тільки от куди - це вже інше питання, - потер лапки Пронира. І вже зовсім іншим голосом продовжив: - Треба негайно знайти Хитруна!

***

- Зірка тут, - проревів Ведмідь. - Хутчіш зберіть усіх і приготуйтеся до Пошуку. Договоривши останню фразу, Ведмідь підняв морду до нічного неба й поглянув услід опалій зорі.

- Тепер я тебе не пропущу. І ніякий Вовк мені не завадить!

***

- Візьміть малинку, цілком безоплатно. Це означає безкоштовно й від усього серця, - дріботів широкою стежиною святково вбраний Лис, поряд із яким уже зібралося кілька десятків звірів.

- А це безпечно? - маленьке білченя зробило крок уперед. - Мама казала, що багато солодкого не можна.

- Ну що ти, солоденький мій, - Лис, що наче за помахом чарівної палички з'явився біля білченяти, приготувався продовжувати, коли раптом помітив серед натовпу звірів Єнота, що відчайдушно махав йому лапами.

- Ніхто нікуди не йде, безкоштовна малина лише зараз і лише сьогодні, - приговорюючи на ходу та роздаючи в підставлені лапи часом переспілі чи гнилуваті ягоди, Лис опинився поруч із Єнотом.

- Прониро, а ти що тут робиш? Увесь мій план зіпсуєш, - мало не зашипів він. - Ти ж маєш бути з Вовком. А що як пропустиш щось?

- Я вже все пронюхав, - радісно вишкірився Єнот.

- І? - нетерпляче постукуючи хвостом по землі, проговорив Хитрун, одночасно встигаючи роздавати жмені малини звірятам, що проходили повз.

- Упала Зірка бажань, - знизив голос Проноза.

Почувши це, Лис від несподіванки розтиснув лапи, і мишеня, яке вже підставило лапки, лише провело поглядом ягідки, що посипалися додолу. Оглянувшись навколо та відштовхнувши мишеня, що збирало  малину із землі, Хитрун голосно оголосив:

- Усе, на сьогодні роздавання малини завершено. Приходьте іншого разу.

Попри гул у натовпі, хижак почав випроваджувати всіх - кого словами, а кого й стусанами в спину. Щойно на стежині залишився лише Єнот, Лив обернувшись і поглянувши на нього жадібними очима, солодко проговорив: - Ну, розповідай!

***

- Кар, я буду першою, кар, - чорна наче смола Ворона, щосили напружуючи крила, летіла в бік зорі, що впала, та раптом на її шляху постав яскравий сріблястий промінь. Насилу ухилившись від нього, Ворона повисла в повітрі й задумливо прокаркала:

- Що? Що це таке? І куди? До людей, кар! Треба перевірити, - птаха розвернулася, і судомно змахуючи крилами, полетіла до високого будинку, що височів у далині.

***

- Зірка бажань знову в нашому лісі, хм - мудра Сова перевела погляд на зорю, коли раптом її увагу прикував сріблястий промінь, що пронизав нічне небо.

- Цікаво, невже хтось встиг загадати Перше бажання? - промовила про себе Сова, полетівши за сріблястим слідом, що вже починав танути в небі.