Розділ 1.

Тепер без ніякого стуку, вривається знайома особа Олександра. А потім за ним заходить вже нове лице - дівчина, ще й і вампір.
-Ох, ну хто ж ще може вриватися в мій кабінет, без церемоній. Це ж мій добре знайомий Ераст. Привіт, хлопчаку! - веселий погляд Багрія плавно переходить на дівчину, яка з боку Ераста мовчки стоїть. - Ох... Яка ж гарна дівчина. Доброго дня, місс... - легкою посмішкою, без ніякого призирства, він запитує - Чи можу я спитати, як вас звати?
-Добрий день. Мене звати Юстина Франклів - відповідає вона, з легким відчуттям дискомфорту від всього, що робиться в цей час з нею. Але стійко, як і має бути для аристократки, не показуючи цього.
-Приємно познайомитись. Мене звати Олександр Багрій, може звати мене, просто Олександр - невимушено говорить він, наче не знає її причини приходу, але він знає.
-Давай без своїх лестощів, пошвидше її оглянь та й все. - нарешті Ераст йому щось сказав. Виглядає ніби він його на дух не переносить, сідаючи у кріслі в очікування.
Олександр проводить огляд, такий ніби ти просто на звичайному огляді, але завинятком питань, які трохи ж все таки відрізняються.
Коли Олександр бере кров у Юстини, він каже:
-Завтра вранці прийдеш також здати кров, але перед тим нічого не їж і не пий.
-Добре, я її завтра приведу - сказав Ераст
-Ну показники в такому стані нормальні, це рахуючи, що недавно ти була не в собі. Як ти зараз почуваєш? І як ти в той момент почувала? - запитує Олександр
Вона розказує, як це відчувалось.
Після всіх запитань Олександра до неї та Ераста. Ераст та Юстина вже збиралися додому, точніше Ераст збирався. Але Багрі каже:
-Почекай на хвилинку. Юстина ти можеш почекати за дверима.
Юстина виходить з кімнати
-Вона тобі сподобалась - утверджуючим тоном сказав Олександр
-Ну ти, як завжди, придумщик романів. - сказав Ераст з дорікаючим поглядом - Вона ж вампір, а я людина.
-Ну, ну... Але знаєш людина з вампіром можуть мати романтику також. Зараз якраз дозволили одружуватись між людьми та вампірами офіційно. До того ж ти не сказав, що вона тобі не подобається. Тож може я правий?
-Ти вже рішив зачіпитися за те що я не сказав, щоб підсилити свої мрії? Знаєш якщо хтось щось не сказав - це не означає, що це є дійсністю. Вона мені не подобається взагалі. - розлючено відповідає Ераст
-Тоді чому ти її залишив вживих? - так легко запитує Багрій
-Я не можу її вбити... Не знаю, як це сталося, можливо це схоже на кров'яний зв'язок. - сказав Ераст
-Не знаєш? - Олексанровий легкий погляд переходить в пильний з ухмилкою на лиці. Але при тому серйозний.
- ... - До нього відізвалась мовчанка.
-Ну ж що ж зайдеш до мене на днях, окі? - Його образ швидко переходить в звичний для нього.
Вони виходять в коридор, де чекала вже Юстина.
-До зустрічі! - з усмішкою сказав Олександр Багрій.
...