Кровна мітка. Лілейний бал

VІ. Розмови про дитинство

Минуло кілька днів від зустрічі Розалії та Радріка в лісі. Більше вона його не бачила, тільки чула від служки Алії, що він біля моря. Щось шукає.

Тітка Сірі була зовсім без настрою; на кілька днів узагалі заборонила дівчині виходити далі, ніж до лісу. За ці дні тітка лише раз покликала її поговорити про бал і її навчання, про уроки танців та заборону ходити до моря. Дівчина питала про тренування, однак тітка відмовила. Прийшовши наступного дня до тітки, дівчина зауважила, що тієї немає.

— Де вона?

— Незабаром буде тут. Це все, що тобі потрібно знати, — строго промовив Робустус. Він, напевно, знову привів Сивіллу на танці, а це означає…

— Танці! Лір, я ж забула про них! — прожогом кинулася геть Розалія. Робустус тільки посміхнувся, бо знав, які виховні уроки вмів давати вчитель танців для «спізненних у рай душ», як він казав.

 

Через кілька годин її золотисте плаття, хотіла вона того чи ні, волочилося по плитці — а з ним і одягнений у це плаття «манекен». Розалія ледве підіймала ноги після важкого уроку з учителем Фіо, тихо клянячи свою пам'ять. Як можна було забути, коли буде урок?

Золотистий край плаття сіпнувся, коли дівчина вчергове ледь не плюхнулася вниз зі сходів — так хотілося посидіти. Але так можна й заснути. Ще трохи ііі…

І дівчина дісталася до галявини всередині лісу. Вона лягла на приємну прохолодну травичку, розкинувши руки. Себастьян десь шастав за деревами, спостерігаючи, як його пані помалу засинає.

Через кілька годин почувся шелест. Дівчина й далі лежала із заплющеними очима; Себастьян же підхопився на ноги. Хто? Що?

Радрік зайшов на галявину до Розалії, помічаючи, як за ним повільно повзуть гілки лози. Усміхнувшись, плюхнувся біля дівчини. Енергетика навколо здалася… сприятливою для розмови.

 

— А пам'ятаєш, як Сірі часто-часто плела навколо лісу високі стебла з лози, щоб ми не втікали до моря? І як часто вони потім ловила нас на тих самих стеблах, — я засміялась, пригадуючи часи, коли мені було десь шість-сім років. Шарлотті тоді ж було майже 18... Відчула, як мітка шипшини крутиться, уважно розглядаючи ліс. Теплий, приємний лоскіт поширився тілом.

— Я тоді теж за вами бігав, — замріяно промовив Радрік, закинувши голову вверх, щоб краще розглядати листя дерев, — а потім від діда отримував прочуханки. Ти знала, як часто він заставляв мене потім відчищати всю майстерню від стружки і засохлої глини? — повернув голову, щоб роздивитись мене краще. Я зашарілась, і відвернула голову, щоб далі розглядати листочки. Ми лежали посеред лісу, сперши голову на стовбури величезних дерев. Я люблю це місце: тут пахне мохом, сирою землею, цвітуть малесенькі сині квіточки. Великі корені переплітались навколо стежки, ніби сповільнюючи того, хто хотів би йти за нами. Маленькі пагорби, утворені тими коренями, дозволяли нам ховатись від очей інших дослідників лісу. 

— Я чула про це від Шарлотти. Вона часто розказувала, що весь наступний день ти відшкрібав руки від глини і діставав занози; і що дід тебе зовсім не шкодує, — лукаво промовила я й нахилила голову вбік, розглядаючи Радріка. Хлопець знову дивився на листочки вгорі дерев, поки слабкий вітер бавився його кучерями. Ніжно-блакитні очі примружувались, часами він просто закривав їх і довго-довго вдихав свіже повітря.

— Дід Ра не такий, який усім здається. Він добрий, просто іноді його методи... Дивні, як на загальноприйняті правила. От твоя тітка точно набагато страшніша в поканнях, — хмикнув хлопець, відкинувши волосся, яке так не зручно впало на очі, — Шарлотта іноді приходила повністю знесилена, бо пані Сірі тренувала її всю вечірню зміну, — я закотила очі. Ну так, методи тітки й досі не змінились. Але це ж навчання! — А що вона робила з тобою?

Я знітилась і похилила голову; мені неприємно це згадувати. 

— Коли вона розуміла, що це моя ідея - втікати до моря, то дуже сердилась. Вона висипала всі крупи, які тільки знаходила, в одну купу і дозволяла лишатись стільки часу, скільки «дозволяє добра душа тітоньки», щоб розібрати їх назад. Уявляєш? А уявляєш скільки часу це займало? Закривала мене у кімнаті, звісно давала їсти, але не випускала надвір, поки я не розподілила зернята. — Я взяла маленьку паличку й почала несвідомо нею шрябати землю. Усвідомивши це, викинула паличку геть. Ще не вистачало показувати, що я досі сильно нервуюсь з тих покарань. Відчула різко присмак ліків на своєму язику; отак завжди - як згадуєш щось гидке, одразу відчувається запах ліків поруч, або ще гірше - їхній смак..

— Але ти продовжувала втікати. — Тихо промовив синьоокий.

— Але я продовжувала втікати. Маленькі дурнички дозволені маленьким дітям.

Ми замовкли. Було чути тільки шелест листя і десь далеко - коваля, який якраз взявся кувати щось величеньке, по звукам.

Радрік покопався в сумці і дістав бурдюк. Протягнув мені, поки я кілька секунд роздумувала. Взявши бурдюк, я нечайно доторкнулась своїми холодними пальцями його. Гарячі, ширшаві пальці в той же момент відпустили бурдюк з рідиною. Я принюхалась; щось між чорницею і черешнею. 

—  Не отруєне, якщо ти про це, — розсміявся Радрік на мою поведінку. Я скривилась і залпом випила майже весь вміст. Фу, хоч і солодке - яке ж воно шкрябуче. Горло горить, голова тепер теж. Я прокашлялась і протягнула бурдюк назад, поки Радрік спокійно допив вміст.

В голові прояснішало. Стало одночасно легше і навпаки - гірше.. Дивний стан. Ти готовий летіти, і одночасно падаєш у прірву.

— Знаєш, часами я згадую дитинство як той час, коли ти можеш жити й нічого не пам'ятати. Навколо тільки метелики, весна з величезними деревами і малиною. Я пам'ятаю, як падала у річку і спіткнувшись, ледь не втопилась. Але то пам'ятається не як трагедія - а як спогад минулого. Десь на віддалі я хотіла, щоб після того був поруч батько - але його не було. А мати уже була.. в тому стані, в якому була. І так усі моменти дитинства, або майже всі. Ставалось щось таке, де я хотіла побути в обіймах батьків, а все, що я отримувала - розуміння від тітки і обійми від сестри. Не подумай, я їх люблю, але..— я різко вдихнула холодне повітря.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше