Глава 13: Там, де серце стає іменем

Колись давно магія народжувалася з імен. Ім’я було не просто словом — воно було відбитком душі.

Те, як тебе звали, і ким ти був — було єдиним.

І саме тому Лея боялася лише одного: забути, ким вона є.

Темрява Беартха розгорнулась над полем, мов чорне коріння.

Люди згадували страх.Тіні ставали реальністю.

Воїни бачили своїх мертвих. Матері — дітей, яких не врятували. Маги — закляття, що колись зруйнували світ.

Але саме тоді, коли усе могло впасти, Лея зробила крок вперед — заговорила.

— Я — Лея з дому Лір. Та не за кров’ю.                          — Я — не тільки донька магії. Я — та, що пам’ятає. — Моє ім’я — не титул, не дар, не меч. Моє ім’я — це любов, яку я не забула.

І зі спини, як буря, здійнялась Тінь.

— Я — її біль. Я — її втрата. Але вона мене не знищила. Вона дала мені ім’я. — Тінь. Але жива.

І тоді вийшов Ераєн.

— Я — не герой. Я був зрадником. Я тікав, коли мав стояти. Але тепер я не тікаю. — Моє ім’я — Каель, якщо вона його прийме.

Лея подивилась на нього, і в її очах блиснуло:

— Я ніколи його не віддавала.

І тоді сталося те, чого не чекав навіть Беартах.

У кожного, хто стояв на полі, в грудях засяяло ім’я.

Не те, яке дали їм при народженні. А те, що вони вибрали — серцем.

І світ уперше за багато століть — почув імена.

— Що це?! — закричав Беартах. Його форма захиталась.

— Це — не магія. Це — ми, — сказала Лея. — Ми знову себе назвали.

І коли ти знаєш, ким є…

Темрява більше не може тебе переписати.

Небо розірвалося світлом, але не сліпим. А теплим, як світанок.

І темрява Беартха — вперше — відступила.

Він кричав. Він кидав прокляття. Але кожне з них розбивалось об імена.

Бо ті, хто знає себе, — не знищуються.

— Ти програв, — сказав Ераєн.

— Я… без серця, — прошепотав Беартах. — І це… мій вибір.

Лея підійшла ближче.

— То забери його назад. Ми всі колись боялись любити.

І тоді вона простягнула руку.

— Візьми. Моє серце — не ідеальне. Але в ньому є місце навіть для тебе.

І стало тихо.

Світ затамував подих.

А Беартах… зробив крок уперед.