Кров ізірваних зірок. Том 2

Глава 1: Тінь, що має серце

Минуло 137 років.

Новий світ виріс з попелу Арел’таару. Його назвали “Луменаар” — «Дихання Світла». Тут не було королів, не було богів. Лише громади, що жили за спогадами тих, хто врятував усе.

Про Лею співали пісень, але ніхто не знав, куди вона зникла. Лише легенда:

“Коли світ знову похитнеться, вона повернеться. І її серце буде не одне.”

Глибоко в Чорноліссі, де ніч не закінчується, народилася дівчина.

Без імені. Без голосу.

Вона з’явилась серед блискавиці — на місці, де магія зникла назавжди.

Очі її були як вугіль, що ще тліє. А душа — ніби пам’ятала щось, чого не могло бути.

Її назвали просто: “Тінь”.

Її боялися.

Вона могла ходити крізь дерева. Розуміла мову вітру. А щоночі бачила уві сні постать — жінку в білому. І ім’я:— “Лея…”

В іншому кінці світу юнак на ім’я Ераєн, який ніколи не вірив у магію, прокинувся серед ночі — з кров’ю на руках і голосом у голові:

— Вона жива. Але без тебе — не прокинеться.

І на його долоні з’явився знак: