10

Епізод 10: Новий світ
Земля здригалася, коли останні залишки старого замку розсипалися під ударами магії Елізи. Перший подих після вибуху був заповнений тишею, яку пронизував лише шум тріщин, що лунали з розбитих стін. Під ногами руйнувався світ, що ще нещодавно здавався непохитним.
Еліза стояла серед уламків, її серце билося рівно, не піддаючись паніці. Вона відчувала, як її сила, що вирвалася з глибин душі, трохи відступила, залишивши після себе відчуття очищення. Тіні, що довго обплітали її, нарешті відступили.
Даніель був поруч. Його погляд був зосередженим, але теплим, коли він дивився на неї. Вони стояли разом, як дві частини одного цілого, і знали, що цей момент може бути вирішальним. Вони подолали стільки, але вперед вів новий, важкий шлях.
— Це кінець? — запитала Еліза, її голос був тихим, але з певною впевненістю. Вона дивилася на місце, де ще кілька хвилин тому стояла темна фортеця. Щось всередині не давало їй остаточної відповіді.
— Це початок, — сказав Даніель, його слова лунали, як обіцянка. — Тепер ми можемо створити новий світ. І він буде таким, яким ми його зробимо.
Вони розуміли, що перемога не означала кінця боротьби. Перед ними лежав новий етап — етап, на якому їм доведеться вирішувати, яким буде цей новий світ. Всі пережиті труднощі, їхня любов, їхня рішучість — все це стало основою для майбутнього. 

Вони залишили руїни замку позаду і попрямували до нового горизонту. Не було більше перепон, не було більше магії, що володіла ними. Вони були вільні.
Але на їхньому шляху ще залишалася одна перешкода: рештки старих сил, що все ще намагалися відновити контроль над світом. Вони знайшли своїх прихильників серед тих, хто боявся змін. Тепер Еліза і Даніель повинні були зробити ще один крок: не лише знищити залишки старого, а й переконати тих, хто був готовий боротися за збереження цього хаосу.
В їхній подорожі з’явилася нова мета — створити мир, в якому не буде місця для страху, для тіней, для сили, що руйнує. Вони прагнули, щоб кожна душа на цьому світі могла мати шанс на нове життя.
— Ми повинні довести, що можемо змінити все, — сказала Еліза, дивлячись на Даніеля. Її слова були тверді, хоча вони не були певні, як саме це зробити.
— Я вірю в тебе, — відповів Даніель, піднявши її руку. — І разом ми здатні на все. Ми вже змінили цей світ, і тепер нам треба показати, як жити в ньому.
Їхні кроки звучали впевнено на порожніх вулицях, які стали свідками не однієї битви, не однієї перемоги. Світ змінювався, і вони були готові стати тим, що допоможе людям почати нову еру.
Проходячи повз величезні руїни, вони не відчували гіркоти, а лише очищення. Всі ці залишки тепер були лише частиною минулого, яке вони залишили позаду. Вони наближались до нової епохи, і хоча перед ними стояли ще незліченні труднощі, разом вони могли подолати будь-який шлях.
В їхніх серцях було одне бажання: побудувати світ, де вони більше не будуть сховані в тіні. І цей шлях починався з кожного їхнього кроку.
Еліза поглянула на Даніеля. Їхні погляди зустрілися, і в ньому вона побачила не тільки свою силу, а й надію на майбутнє.
— Ми не зупинимося, — сказала вона, і в її словах відчувалась не лише рішучість, але й обіцянка.
Даніель кивнув, і його рука знову знайшла її.
— Ні, ми не зупинимося.
І разом вони пішли вперед — до нового світу, в якому не буде місця для темряви.