8

Епізод 8: Тіні минулого
Світ за вікном був спокійним, але серце Елізи не могло знайти відпочинку. Вона стояла на балконі, дивлячись на нічне небо, де місяць, як і раніше, тихо освітлював безкрайні простори. Вітер приніс запах землі, і здавалось, що весь світ дихає разом з нею. Однак її думки були далеко від спокою.
Даніель підійшов до неї ззаду, його погляд був м’яким, але водночас уважним. Він чув її тривогу, знав, що навіть після їх перемоги над королем, вони не звільнилися від того, що чекало попереду.
— Що турбує тебе? — запитав він, ставши поруч. Його голос був спокійний, проте Еліза відчувала його напругу. Він був готовий стояти разом з нею до кінця, але йому теж було важко відпустити те, що вони пережили.
— Це не закінчилося, — сказала Еліза тихо. — Ми перемогли його, але це лише початок. Старий порядок не просто розвалиться сам по собі. Тіні минулого не залишать нас у спокої, і ми повинні бути готові до цього.
Даніель притиснув її до себе, відчуваючи, як її серце б’ється швидше, коли вона згадує про все, що залишилось позаду. Вона була сильнішою, ніж будь-коли, але її думки часто тягнули її вглиб. І він це розумів.
— Я з тобою. І ми знайдемо спосіб побудувати новий світ разом, — прошепотів він, цілувавши її волосся. — Ти не одна.
Еліза відчувала тепло його слів, але також і вагу відповідальності, яка лежала на їхніх плечах. Вона ще не готова була повністю прийняти його підтримку, бо розуміла: якщо вони хочуть зруйнувати старий порядок, їм доведеться зійтися з темними силами, які ніколи не здаються без бою.
— Ти права, — сказала вона, відступаючи на кілька кроків і дивлячись на нього. — Наш шлях лише починається. Нам потрібно ще багато зробити. 

Її очі блищали рішучістю, і Даніель бачив, як у її погляді відображалась не тільки сила, але й страх перед тим, що може статися.
Тим часом, за межами їхнього нового укриття, у світі, який вже давно забув, що таке мир, старі сили готувались до своїх останніх кроків. Клан, якому вони з Елізою протистояли, вже не залишався без уваги. І хоч король був переможений, тіні його влади ще довго залишали слід у серцях тих, хто жив під його режимом.
Ті, хто залишився вірними королю, збиралися разом, щоб створити новий альянс. Вони планували не лише помсту, а й відновлення того, що колись було їхньою великою імперією. Це був момент, коли їхній гнів міг стати останнім важелем у битві за владу.
— Нам треба діяти зараз, — сказав Даніель, дивлячись на Елізу. — Якщо ми залишимо все без змін, ми можемо втратити все, що здобули. Ми не можемо дозволити собі чекати.
Еліза кивнула. Вона знала, що ці темні сили вже почали рухатись, і з кожним їхнім кроком вони ставали небезпечнішими. Клан готовий до боротьби за все, що було втрачено, і її особисті стосунки з королем, батьком, лише розкрили нову сторінку в історії їхніх ворогів.
— Ми знайдемо їх, Даніель. І ми зруйнуємо їхній план, — сказала вона, її голос був сповнений сили.
Вони вирушили в новий похід, спрямовуючи свої сили на розгром залишків імперії короля. Вони були готові не лише до бою, але й до випробувань, які вимагали все більше самовіддачі.
І хоча їхня любов була сильна, вони знали: лише разом вони могли стати тим, що розірве ланцюги минулого. Їхнє серце билося в одному ритмі, але цей ритм мав звучати в битвах, в розумі й у планах, що вели до майбутнього, яке ще не було визначене.
Але одне було ясно: це була їхня битва. І вони не відступлять.