2

Глава 2: Тіні таємниць
Королівський замок Вірімору стояв на височині, обгорнутий туманом, що не розсіювався навіть у найяскравіші дні. У його глибоких коридорах, де світло ліхтарів ледь пробивалося крізь важкі дерев'яні жалюзі, кожен крок Елізи лунав, як дзвін. Вона йшла до свого кабінету, повільно прокручуючи в голові все, що почула від батька. Тіні минулого та теперішнього поглинали її, і вона не могла позбутися відчуття, що все це вже колись було.
"Себастьян..." — це ім’я не давало їй спокою. Якби все могло бути просто, якби його не було. Якби король не почав цей шлях, не було б цієї загрози. Але він був тут, і все було передбачено. Еліза зупинилася перед великим дзеркалом в кінці коридору. В її відображенні не було нічого нового — просто її темні очі, що висловлювали більше, ніж вона наважувалася показати світу. Вона була принцесою, але що це значило? У її крові текла сила вампіра, її душу торкнувся холод цієї темної спадщини, і їй доводилося приховувати це від усіх.
Кроки, що наближалися ззаду, змусили її обернутися. Це був її вірний охоронець, Ліонель, з холодним поглядом, як завжди.
— Принцесо, вам треба йти на вечерю. Король чекає.
Він не розповідав нічого нового, це був лише черговий наказ, черговий момент, коли її повинна була підкоритися королівському деспотизму. Але її увагу привернув інший погляд — за ним стояв чоловік, чиї очі завжди зберігали таємницю.
Даніель — новий наставник з військової академії, що був покликаний особисто королем. Його темне волосся, суворі риси обличчя і таємничий погляд не могли залишити байдужим нікого. Він не був звичайним воїном, і навіть у своїй військовій формі виглядав, ніби прийшов із темних часів, коли вампіри ще правили світом. В його очах ховалася давня історія, яку Еліза навіть не намагалася розгадати.
— Принцесо, — сказав він спокійно, його голос був як заспокійлива прохолода серед спеки. — Можна поговорити?
Еліза ледь помітно кивнула і дозволила йому підійти ближче. Ліонель, хоча і був її вірним охоронцем, зробив кілька кроків назад, очевидно, розуміючи, що це не була проста зустріч.
— Чого ти хочеш? — спитала вона, намагаючись тримати свою позу рівною, не дозволяючи емоціям прориватися назовні.
Даніель поглянув на неї з цікавістю, але без здивування. Його очі, темні і глибокі, вивчали її так, як ніби вже знав її більше, ніж вона готова була показати.
— Я нещодавно дізнався дещо важливе, — почав він, злегка нахиляючи голову. — Король не просто хоче знищити цього вампіра, Себастьяна. Він хоче здобути контроль над його силами, використовуючи тебе.
Еліза замерла. Її серце билося швидше, і вона відчула, як холодна лава піднімається зсередини. Вона дивилася на нього, намагаючись зрозуміти, чи йдеться про те, про що вона думала.
— Що ти маєш на увазі? — нарешті прошепотіла вона, намагаючись зберегти спокій.
Даніель мовчав на мить, його обличчя ставало ще більш серйозним.
— Король знає, що твоя кров — це не просто кров, — сказав він, його голос став тихим, але рішучим. — Він хоче використати твою силу, щоб підкорити вампірів, і, якщо треба, знищити їх. Ти — його кривава зброя, і він планує, щоб це не залишилося в таємниці.
Еліза відчула, як її коліна ослабли. Вона зрозуміла, що Даніель не говорив просто так. Всі ці роки її сила була під контролем, але тепер їй ставало зрозуміло: їй не вистачить більше лише приховувати це.
— Ти хочеш сказати, що він… — вона не могла закінчити, бо усвідомила, як небезпечною була її ситуація.
— Він шукає спосіб розкрити твою силу і використати її. Але я... я не хочу, щоб ти стала його зброєю. — Даніель підійшов до неї ближче, його погляд був сповнений турботи.
Еліза відчула холодний прилив обурення і розчарування. Її батько, король, про який вона завжди думала як про стіну, яка стоїть між нею і світом, тепер став її найбільшим ворогом.
Вона підняла голову і глянула йому в очі.
— Що ти хочеш від мене, Даніелю? Чому ти мені допомагаєш?
Даніель зробив паузу, але в його погляді не було сумніву.
— Тому що я знаю, що ти більше, ніж просто принцеса, більше, ніж просто людина, яку вони хочуть використовувати. Ти — частина історії, якої ще ніхто не знає. І я хочу допомогти тобі знайти правду.
Еліза зрозуміла, що її життя вже не буде таким, як раніше. Вона стояла на порозі великої битви, і її шлях вже не був під контролем її родини чи королівства.
Вибір, який вона мала зробити, починався тут і зараз.