1

Епізод 1: Прокляте королівство
Королівство Вірімор прокидалося в тумані. Ранок приносив холодний вітер, що дув з північного заходу, огортаючи кам'яні стіни старовинного замку. У порожніх залах ще було чути відлуння нічних розмов, коли король зібрав своїх радників, аби обговорити нову загрозу. Вони не знали, що ця загроза вже перебувала в стінах замку, прихована серед довгих коридорів, що вели до тронного залу.
Еліза, принцеса Вірімору, сиділа біля вікна своєї кімнати, що виходило на затуманений двір. В її руках був старий щоденник, що належав її матері, королеві. Читати його вона не любила, але сьогодні було інакше — в її серці відчувався незвичайний тривожний передчуття. Вона знала, що не може залишатися у тіні своєї родини все життя, навіть якщо її кров і сила були її найбільшим прокляттям.
«Сильна, як вона», — думала Еліза, згадуючи свою матір. Королева, загадкова і відсторонена, була для неї ідеалом. Втім, все, чого Еліза прагнула, було сховатися від цього ідеалу, позбавитися від гнітючої тіні, яка важила на її серці.
Але сьогодні все змінилося.
Несподівано, у дверях з'явився вартовий. Він не сказав ані слова, лише поклав на стіл перед нею велику чорну печатку з гербом королівства. Еліза відчула, як її серце прискорилося.
— Принцесо, король наказує вам прибути до тронного залу. Важлива нарада, — мовив вартовий, схиливши голову.
Еліза не відповіла, лише кивнула, і пішла за ним коридорами замку, де її кроки відбивалися від холодного каменю. Кожен поворот, кожні сходи здавалися їй нескінченними, і вона відчувала, як тінь її долі наближається. Вона знала, що цей день стане початком чогось великого, і, можливо, це вже був її шанс змінити своє життя.
Коли Еліза увійшла до тронного залу, вона побачила короля. Він сидів на своєму троні, високий і грізний, з руками, покладеними на старовинний меч. У його очах була рішучість, але й холодна відстань, якої вона завжди боялася.
— Елізо, — промовив він, коли вона підійшла ближче. — Ти повинна знати, що в нашому королівстві з’явився ворог, про якого ми знали лише з легенд.
Всі погляди в залі звернулися на неї. Хтось шепотів, інші мовчали, відчуваючи, що щось не так.
— Це вампір, — сказав король, його голос став серйозним. — І цей вампір шукає тебе.
Еліза замерла. Вона не могла повірити своїм вухам. Ще з дитинства їй розповідали про старі роди вампірів, які загинули після великої війни, але тепер, коли її ім’я було вимовлено, вона відчула, як невидима тінь наближається. І ця тінь була знайома.
— Себастьян, — прошепотіла вона, хоча навіть сама не розуміла, чому це ім’я викликає таку тривогу.
Крізь кімнату пройшов прохолодний вітер, і серце Елізи билося все швидше. Вона вже знала, що не зможе уникнути тієї долі, яку їй приготував цей вампір, який шукав її вже не одне століття.
Але вона також знала одне — той, хто шукає її, знайде її не лише через кров, а й через те, що їхнє минуле давно переплелося. І на цей раз вона не зможе сховатися.
Тінь Себастьяна вже була поруч.
Цей епізод ставить початок великої боротьби, яка розгорнеться між принцесою Елізою, її родиною та Себастьяном, вампіром, чиїм бажанням і планами вона стане невід’ємною частиною.