Глава 7.1

Глава 7

Вечеря в будинку Метео принесла Рубіні нові муки — запросили Раду, наречену Єна. Смаглява, чорноока, з гострим носом з характерною для котлярів горбинкою, вона здавалася награно-веселою, червона хустинка з монетами й підвісками була гарно стягнута джгутом навколо кіс, і кінці її вільно падали на вузькі плечі. Порівняно з нею — ошатною й зухвалою, з легкою ходою, ніби метелик, що літає лугом, де різнобарвною хвилею стелиться синь волошок і ллється кров маків — Рубіна здавалася собі нетопиром, непоказним і незграбним. Рада на зріст була майже врівень Єну — з міцними налитими грудьми і довгими ногами, і Рубіна не без ревнощів поглядала на нього, а раптом сподобається йому котлярка, забуде все, що говорив... залишить.

У самої Рубіни кофта скромна, виріз шаллю прикритий, спідниці без широких воланів — з ними незручно їй, плутаються, заважають. Волосся заховане під лляною хусткою, обличчя намагається вона зробити суворе, серйозне — боїться свої почуття видати. Що буде, якщо Метео і його сім'я дізнаються про те, що сталося вчора в будинку Ади?

Коли Рубіна ловила погляд Єна, їй здавалося — хвиля жару захльостує її, і ніби в жерло вулкана кинута вона, згорить, нічого не залишиться...

І відводить очі Рубіна, бентежиться, сподіваючись, що ніхто не помітить, як переглядається вона з названим братом.

А сестри Демер нарочито голосно сміються і розхвалюють Раду, яка грайливо поглядає на Єна. Він же хмуриться, відкинувшись назад, руки на грудях схрестивши, і кадик його так і ходить туди-сюди, вочевидь дратує його все це — і наречена нав'язана, і сестри рідні... І чомусь раптом радісно стало Рубіні, ледве не посміхнулася задоволено, стримавши посмішку. А Єн, здавалося, гаркне зараз на сестер.

Але ті ніби не помічали невдоволення брата, а потім і зовсім причепилися до Рубіни — чи не розкине вона карти на Раду і Єна. Рада прикривала з награним соромом обличчя краєм хустки, але гадати захотіла, бо всі знали, що прийомна донька Метео завжди правду говорить, а карти в її руках чарівної сили набувають.

Рубіна відчула на собі уважний погляд Метео, але з рівним обличчям з лавки підвелася, покликавши Єна і Раду за собою. Обличчя ніби скам'яніло, і рада вона тому була — не вистачало, щоб зрозумів хтось, як важко їй зараз.

— Не потрібно... — прошепотів Єн, поки Рада відволіклася — проходила повз сестер його, нахилилася до них, шепочучи щось.

Старша, Заряна, з побоюванням покосилася на Рубіну, і здалося тій, що відчула котлярка щось, але одразу ж відмахнулася чародійка від поганих думок і під пильними поглядами сіла біля вікна, почала карти розкладати. Намагалася на Єна не дивитися — обпікав його погляд.

Рада підійшла ближче, зрушила карти, як годиться, потім Єн руку рішуче простягнув... Рубіна ледь сльози стримала, дивлячись на те, як дивиться Рада на її коханого. Тут же зловила себе на тому, що хочеться їй кинути карти в обличчя Раді та й утекти з дому Метео. Але стрималася, опустила голову, зашепотіла слова чарівні, щоб карти слухняні стали та не опиралися — всю правду показали. Але й страшно було — хто зна що випаде. Прогадати можна долю.

— Ну що там? — нетерпляче запитала Рада, губи облизнувши.

Єн же злісно на карти дивився, наче боявся побачити, що на хустку розстелену ляже. А раптом карти долю закреслять?

— Нічого... — раптом сказала Рубіна, побачивши, що відкрилося їй, коли Єн зрушив колоду. Чаша з кров'ю і змії над нею. І рука скелета, що змій тисне, через що кровоточать вони. А наступна карта — череп у маковому вінку. Прокляття старе, з життя колишнього... Але яким чином Єн до того?

— Як нічого? — насупилася Рада, примхливо примружилась. — Покажи карту!

І вимогливо ногою тупнула.

На карту Ради Рубіна й дивитися боялася... сорочками догори поклала поруч із собою карти Єна, вирішивши нізащо не показувати їх нікому, і зі зітханням перегорнула ту карту, що Раді випала, — каблучка золота на траві лежить. Весілля.

Закипіли сльози, ледь не вогнем по повіках спалахнуло. Ледь стрималася Рубіна, щоб не розплакатися. І тут же шкіру на грудях ніби залізом розпеченим обпекло — там на ланцюжку каблучка Єна висіла. Поглянула вона на рома — він зблід, риси обличчя загострилися, ніби не вірив у те, що бачив.

— Бачиш, любий, навіть карти кажуть... — Рада усміхнулася радісно.

— Зачекай, ми ще не бачили мої карти... — глухо він відгукнувся. — Тобі весілля — а мені, може, дорога далека... А, Рубіно? Покажеш?

— Ні! — Рубіна швидко карти змішала, у фартух сховала. — Не покажу. Про погане не можу сказати — наврочити ще не вистачало. А карти твої якщо ніхто не побачить, може, й силу втратять... Так мене Злата Вогняна, наставниця моя, вчила...

Метео покликав Єна, спробувавши відволікти — і зрозуміла Рубіна з пильного погляду батька названого... здогадався.

Про все здогадався.

Що тепер робити?..