Кров степу
Розділ 6: Вибір
"Не наважися!" — Таргитай спробував зупинити його, але дух бога був ще слабким після довгого сну. "Знищ моє серце — і ти знищиш і себе!"
Максим завагався. Він відчував, що бог каже правду. Вся енергія палаючого аватара, спрямована на руйнування артефакту, спалить і його самого. Він втратить дар назавжди. Може, навіть життя.
Але раптом йому в голову прийшла інша думка.
— А що, якщо не знищувати? — пробурмотів він.
Дарина, яка щойно закінчила очищати останнього берсерка, підбігла до входу в курган.
— Максиме! Що ти робиш?
— Слухай! — крикнув він. — Таргитай не злий. Він просто... старий. І самотній. Він божевільний від довгого ув'язнення!
"Що ти маєш на увазі, смертний?"
Максим повернувся до розколотого каменю:
— Ти хочеш повернути війну. Але вона вже є. Наша земля воює. Їй потрібен захисник, а не руйнівник.
"Говори далі."
— Я можу дати тобі нове тіло. Не з каменю, а з вогню та землі. Але ти маєш дати клятву — захищати цю територію, а не нападати на неї.
Дарина затамувала подих. Це було ризиковано. Надати богу війни нове тіло...
"Цікаво. І що ж ти хочеш натомість?"
— Щоб ти став справжнім охоронцем степу. Щоб твоя сила служила захисту, а не руйнуванню.
Таргитай замовк. Його дух кружляв навколо кургану, розмірковуючи.
"Дві тисячі років у камені... Можливо, ти правий. Можливо, війна заради війни — це божевілля. Добре. Я приймаю твою умову."
#1383 в Фентезі
#245 в Бойове фентезі
Відредаговано: 13.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
