Розділ 4: Берсерки

Максим не чекав. Руни на його руках спалахнули, і хвиля вогню зупинила першого нападника. Але той не впав — вогонь лише розлютив його.

— Вони не відчувають болю! — крикнув він Дарині.

Дарина вже плела захисний бар'єр, її пальці танцювали в повітрі, залишаючи сріблясті візерунки. Прозора стіна встала між ними та берсерками.

— Це не звичайний контроль розуму, — сказала вона, напружуючись від зусиль. — Таргитай змінив їхню природу. Вони справді відчувають тільки лють та жагу битви.

Один з нападників — це був молодий хлопець років двадцяти — вдарив кулаком в бар'єр. Захист здригнувся.

"Мої діти," — голос Таргитая долинув з кургану. "Покажіть цим чужинцям силу старих богів!"

Берсерки атакували разом. Бар'єр Дарини тріснув.

Максим випустив свій гнів назовні. Вогонь вирвався з його рук потужною хвилею, але берсерки йшли крізь полум'я, навіть коли їхній одяг займався. Дарина телепортувалася за спину одного з них і спробувала оглушити точковим ударом в основу черепа. Результату не було — чоловік обернувся і спробував схопити її.

— Максиме! Вони не люди більше! — крикнула вона, ухиляючись від удару.

Максим зрозумів. Якщо звичайні атаки не діють...

Він сконцентрував магію, відчуваючи, як руни на руках стають гарячими як розжарене залізо. Його тіло оповив вогонь — не звичайне полум'я, а біла енергія руйнування.

— Палаючий аватар, — прошепотів він і відчув, як сила переповнює його.

Удар його кулака розірвав повітря вибухом. Берсерк, який стояв найближче, відлетів на п'ять метрів. Але навіть це його не зупинило — він підвівся і знову пішов в атаку