Кров степу
Розділ 3: Курган
Курган височів серед степу як спотворена піраміда. Навіть на відстані Максим відчував пульсацію древньої магії — потужної, сирої, просякнутої кров'ю тисяч битв. Руни на його руках палали.
— Дивись, — Дарина вказала на схил кургану.
Там сиділо близько десяти людей, утворивши коло. Вони не рухалися, не розмовляли. Просто дивилися на вершину кургану, де зіяла свіжа тріщина в землі.
— Транс, — пробурмотіла Дарина, налаштовуючи сканер. — Магічний контроль розуму. Але джерело...
Земля під їхніми ногами здригнулася. З тріщини в кургані почало сочитися червоне світло, густе як кров. І тоді вони його почули — голос, давній як сама земля:
"Хто наважується потурбувати мій сон?"
З кургану піднялася постать — не цілком фізична, швидше згусток тіней та червоного туману. Але навіть у такому вигляді Таргитай вражав. Три метри зросту, з рогами та мечем, що палав темним вогнем.
— Таргитай, — прошепотів Максим. — Скіфський володар війни.
"Скіфський?" — голос древнього бога прогримів над степом. "Я старший за скіфів. Я — кров першої битви на цій землі. Я — лють, що дала життя воїнам!"
Люди в колі піднялися, і їхні очі спалахнули червоним світлом. Вони кинулися на Максима та Дарину з божевільними криками.
#1401 в Фентезі
#247 в Бойове фентезі
Відредаговано: 13.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
