Зуб зламався

Інколи ти плануєш самогубство, а війна це ідеально. Твоїй дитині дадуть за те квартиру і 630 тисяч компенсації. Нікому нічого не треба буде пояснювати. Життя уже немає значення, коли воно заповнено абсолютною болю. Десь у фейсбуці я написав, що ми витратний матеріал. Я не плекав ілюзій, як ці патріоти ідіоти.

Ну от, ти спокійний від того, що скоро твоє життя може скінчитися. Скінчиться цей весь абсурд. Я втомився дивитися на цих божевільних людей які вірять ніби ми переможемо. Я надіюся на повну поразку, як вирішення всіх життєвих проблем.

Це ж треба таке, в мене зламався зуб. Зламався перед самою відправкою. Він кришиться уже, як два роки. Клятий шашлик. Хоча останнім часом я багато їм, а ще добре сплю як ніколи, правда стону перед сном, мені вже дали кликуху «Оргазм» через ті стони.

Мені не подобається той крик герої. Це обман. Я відчуваю фальш, вони відчувають страх перед нами, відчувають. Що, якщо не стравлять нас на когось, то ми розірвемо їх.

В коридорі двоє хлопців їх просто трясе. Вони виглядають божевільними. Я розпитувався в них. Вони бідолахи, 5 місяців не бачили сонця так їх бомбили, 5 місяців сиділи в перекритій щилині.

Погана доля інваліди на все життя вже їм нічого не допоможе, мозок стукається об череп від звуку розривів, утворюються мікрорани, людина тупіє втрачає координацію рухів. Так ось як виглядають герої, ще рік два за ними побігають волонтери. А далі пенсія і божевілля. Залишиться бухати і курити коноплю, щоб не думати проте що ти втратив, і проте що хтось на цьому заробив.

Проте все змінилося через декілька хвилин, я побачив її. О це гарнюння стоматолог стажист. Чорнява низенька дівчина зі стрижкою під каре. Я дивився на її фігуру. І мені було приємно. Вона пирхнула розпиталася прізвище. Я відчув дотик її рук і це було прекрасно. О це жінка, можливо ради такого варто жити.

- Микола Іванович. А чи може знаєте де можна зняти квартиру, бо так вже надоїло три місяці їздити з Києва в Білу Церкву. Я от маю квартиру в Києві, що мені ще тут купувати.

О, я їй подобаюся. Навіщо це говорити про квартиру в Києві. Хоча навіщо це говорити вона і так лікар. Такі жінки мріють про багатого чоловіка на Інфініті чи Галінтвагені. Чим я гірший від цих чоловіків. Я ж от смерті не боюся, я на неї молюся. Якщо виживу я обов’язково покличу її на побачення. Так хочеться щоб її руки були не тільки на моєму обличчі. Я мислено переносив свої тактильні відчуття на інші частини свого тіла.

- Прийдете завтра я дороблю.

- Я не може завтра, ніяких пломб відірвіть ту частину яка відкололася і все, аби я міг їсти.

- Як жаль, що Ви так швидко їдете.

Я вийшов з поліклініки. Повітря стало якимось іншим, неначе я в житі ніколи по справжньому не дихав.

Я не сів на маршрутку. Я не хотів їхати я хотів. Іти. А потім бігти. А потім напевне полетіти. Прийшов в казарми ліг на ліжко а повітря все таке саме все таке чудове. І тут я зрозумів. Що не спитав в неї ім’я.

Цілу годину шукав список лікарів поліклініки і не знайшов її. Ну чого я такий тупий. Чого я такий тупий і не сміливий. Я зовсім не сміливий чого було не спитати ім’я. Номер телефону. Подзвонити…

Прийшов якийсь прапор вже загашений почав розповідати про події під Іловайском, як на його очах загинуло 700 сот осіб. Прапор пив розповідав, що з його відділення залишилося двоє. В їхній бліндаж влетіла ракета від Граду, вона не розірвалася. Впала на його друга і розчленила його на два. Шість безіменних могил з його відділення. Під Іловайском же коли закрили мішок то вогонь був настільки щільним. Що люди просто випаровувалися і від них не залишалося нічого.

В частині взагалі панував шок, ніхто нічого не розумів. Всі ходили, яке бігали туди сюди, часто на місці не було днювального ніхто не питався хто ти і чого тут шастаєш, всю техніку яка залишилася спакували на Схід. Більшість офіцерів перебувала в госпіталях.

Хлопці запропонували відмітити останній день. Ми пішли в чудовий домашній ресторанчик навпроти частини. Це зовсім невеликий заклад який я Вам рекомендую відвідати через надзвичайну якість страв. Я зразу вирішив замовити весь алкоголь який є. Я не пив до того джина, не пив абцента, не пив текіли. В той день я пив все. Сашка не п’ючи алкоголь замовив майже все що було в меню, що обрадувало інших учасників банкету в них все обійшлося традиційною горілкою. О так я теж її пив в кінці про що потім жалів. Я намішав хороший алкоголь з якоюсь фіг нею і цим спротив вечір. Дивився що 5 хвилин в планшет в надії побачити повідомлення від неї. Але нічого подібного не сталося. Та і в житті такого не буває, ти мусиш сам перший писати дівчині.

- Саша чого вони собі нічого не замовляють? Бідні?

- Ти знаєш я думаю гірше, вони думають, що повернуться живими.