Кров І Полум’я: Час ВІдьом

КРОВ І ПОЛУМ’Я: ЧАС ВІДЬОМ

Пролог

Тінь упала на стародавні камені вежі. Вітер приніс запах попелу та крові. Жінка в чорному плащі стояла на краю обриву, вдивляючись у ніч. Вона знала, що її шукають.

– Арія… – прошепотів голос позаду.

Вона не обернулася. Її пальці стискали амулет – останній спогад про матір, яка загинула від рук мисливців.

– Вони вже тут, – продовжив голос. – Нам треба йти.

Арія заплющила очі. Вона знала, що її доля вирішиться сьо

годні.

Карташов Костянтин

Подобається

#3412 в Фентезі
#985 в Фантастика

У тексті є: відьма, амулет, арія

Відредаговано: 06.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись