Новорічна ніч

Тридцяте грудня видалося напрочуд холодним. Над шотландськими горами від самого ранку висіли важкі хмари, а ближче до вечора дрібний сніг почав повільно вкривати дахи академії, вузькі доріжки та темні крони хвойних дерев.  Ембер повернулася до своєї кімнати пізно ввечері, втомлена після кількох днів виснажливих пошуків. Відтоді як вона отримала запрошення на новорічний бал, їй довелося об'їздити чи не всі пристойні магазини в найближчому містечку, а згодом навіть замовити кілька моделей з Лондона. Вона була готова витратити чималу суму, аби тільки знайти щось справді вдале, проте більшість суконь або здавалися їй надто химерними, або мали такий вигляд, ніби їх створили спеціально для того, щоб привернути увагу всіх присутніх одночасно.

Ембер не хотіла нічого подібного. Їй потрібна була річ, яка підкреслить її зовнішність, але не перетворить на чергову дівчину, що відчайдушно намагається опинитися в центрі уваги. Зрештою, після кількох невдалих примірок, вона знайшла саме те, що шукала.  Ембер подбала про все ще кілька днів тому, не бажаючи залишати підготовку на останню мить. Вона зняла годинник і поклала його на тумбу, після чого попрямувала до ванної кімнати. Тепла вода швидко наповнила простору душову кабіну парою. Ембер закрила очі, дозволяючи струменям змивати втому після довгого дня. Вона провела кілька хвилин під душем, використовуючи улюблений гель із легким ароматом сандалу й цитрусових, а потім ретельно висушила волосся та нанесла на шкіру зволожувальний крем.

Повернувшись до кімнати, вона одягла шовковий халат, зібрала довге темне волосся у вільний вузол і підійшла до дзеркала. Її відображення виглядало дещо втомленим, однак навіть після насиченого дня блакитні очі зберігали свою виразність, а чіткі риси обличчя не потребували особливих зусиль, щоб привертати увагу. Ембер уважно оглянула себе, поправила пасмо волосся біля скроні й вимкнула світло у ванній.

На мить її погляд зупинився на сукні, що чекала на завтрашній вечір.

— Сподіваюся, воно того варте, — тихо промовила вона.

Потім вимкнула настільну лампу, лягла в ліжко й узяла телефон. На екрані висвітилися кілька повідомлень від однокурсниць із групового чату, де вже другий день поспіль обговорювали майбутній бал. Хтось надсилав фотографії суконь, хтось ділився контактами візажистів, а дехто вже встиг похвалитися запрошенням від одного з найпопулярніших студентів академії.

Ембер перегорнула кілька повідомлень, не знайшовши нічого вартого уваги, і заблокувала телефон.

Завтра їй доведеться провести кілька годин серед людей, із якими вона зазвичай обмінювалася лише формальними привітаннями. Вона не мала ані бажання, ані настрою для подібних заходів, проте розуміла, що знайомства з впливовими людьми можуть виявитися корисними. Особливо для людини, якій невдовзі доведеться взяти на себе відповідальність за величезну родинну спадщину.

Зрештою, вона не могла вічно ховатися за стінами академії. До Нового року залишався лише один день.

Тридцять перше грудня.

Ембер прокинулася раніше, ніж зазвичай. Кілька секунд вона нерухомо лежала, дивлячись на стелю, перш ніж згадала, який сьогодні день. За вікном уже розвиднілося, хоча сонце так і не з'явилося з-за щільної завіси хмар. Сніг продовжував падати, вкриваючи територію академії білою ковдрою, а на склі вікна залишилися тонкі візерунки від нічного морозу. Вона потягнулася, сіла на ліжку й поглянула на годинник. До вечора часу було достатньо, проте від самого усвідомлення майбутнього заходу в животі з'явилося дивне напруження.

Ембер не любила визнавати, що може через щось хвилюватися, але сьогоднішній день усе ж викликав у неї певний мандраж. Не те щоб вона боялася самого балу. Їй просто не подобалася думка про необхідність проводити вечір у незнайомій компанії, підтримувати світські розмови й усміхатися людям, які, найімовірніше, цікавитимуться її прізвищем набагато більше, ніж нею самою.

Проте вона вже дала собі слово, що не дозволить власній неприязні до подібних заходів завадити можливостям, які можуть відкритися перед нею в майбутньому.  Ближче до одинадцятої за нею приїхала перукарка разом із візажисткою, яких вона заздалегідь запросила до академії.

Першою взялася до роботи перукарка. Вона уважно оглянула густе темне волосся Ембер, поцікавилася, який образ та хотіла б отримати, і після короткого обговорення взялася до справи. Кілька годин потому довгі пасма вже були зібрані у витончений низький пучок, закріплений невидимими шпильками. Зачіска мала акуратний і водночас невимушений вигляд, а кілька тонких пасом біля обличчя пом'якшували строгість відкритих плечей.

Потім настала черга макіяжу.

Візажистка вирішила зробити акцент на очах, підкресливши їхню небесно-блакитну глибину тонкими чорними стрілками та ретельно розтушованими темними тінями. Вії стали густішими й виразнішими, а шкіра набула рівного, природного відтінку з легким сяйвом. Проте головною деталлю образу стали губи — насичені, глибокі, винно-червоні, з чітким контуром і легким блиском. Коли роботу було завершено, Ембер кілька секунд розглядала себе в дзеркалі.

Їй подобалося те, що вона бачила. Макіяж не приховував її природної краси, а лише робив риси виразнішими. Контраст між світлою шкірою, темним волоссям і червоними губами надавав обличчю особливої привабливості, а погляд здавався ще холоднішим і впевненішим.

— Вам неймовірно личить, — із задоволеною усмішкою промовила візажистка, прибираючи пензлі до косметички. — Думаю, сьогодні ви точно не залишитеся непоміченою.