Частина вісімнадцята

– Джейку, синку, іди хоча-б поїш, не грайся зі здоров'ям, – звернулася Марія до Джейка, який недавно повернувся в будинок бабусі з роботи. Джейк сидів щось писав в нотатках свого ноутбука. Знайшовши декілька газет з статтею про ситуацію в піцерії, він почав розслідувати цю справу. Бабусі не подобалося те, як Джейк, який встиг стати для неї як рідним онуком, щось пише на якійсь штуці з заліза. Сірооку лякало, що хлопчина не відірветься і не відпочине хоча б півгодини:
– Джейк, не грайся зі здоров'ям, як медсестра, наказую тобі піти відпочити! – почала серйозно розмову з чорноволосим Марія.
– Не хвилюйтеся, бабусю, все буде добре, я майже закінчив. – Відповів хлопчина, дописуючи останні слова зі статті газети.
– Ну, я попереджала, синку. Ти не забувай, що в тебе робота починається вночі, а не вранці. – Відповіла сіроока і зітхнувши, пішла на кухню....

– МС, тихіше, заспокойся. Я розумію, що ти хвилюєшся за нього, але ніхто не знає, що сталося. Якщо будуть якісь новини, я зателефоную, – пролунав жіночий голос по телефону.
– Дякую, Джессі. – Коротко без настрою відповіла МС, дивлячись в одну точку.
– МС, сонце, ну не сумуй, я чую по твоєму голосу, що воно і як. Хто його знає, що уві сні Джейк мав на увазі, можливо це зовсім твоя фантазія, можливо...
– ... – МС виключила телефон та  поклала його на поличку. Вже пару днів вона не спить, думаючи над тим, що могло статися з Джейком. Він ні разу не вийшов на зв'язок, ні разу не зателефонував. Її думки крутилися та змінювалися днями за днями. Можливо він знайшов іншу, якщо вижив, а якщо і так, то чому він не написав? Ігнорує? Чи чимось образився на щось? Чи можливо...
Нічого не було відомо, так як були новини, що було знайдено двух поранених поліцейських через вибух в шахті.
" Невже він..."
МС не могла більше плакати. Не могла сміятися та бути на людях. Всі дні та ночі час від часу вона проводила в темній кімнаті. Голодувала. 
" Джейку б точно це не сподобалося... Але, що? Якщо його раптом і справді немає в живих?" 
МС стала лялькою без емоцій. Пусто на серці. Єдине, що могло підняти їй настрій - це зустріч з її батьками. Так як вона вже їх як півроку не бачила. Вставши з ліжка, вона підійшла до дзеркала, дивлячись на свій стан:
" Якщо і так сталося, що він знайшов іншу. Це найкраще для нього. Головне аби він був щасливий і живий". – Прозвучало в думках дівчини, і та поправивши свою білу футболку та чорні шорти, підійшла до комп'ютера з метою подивитися якісь серіали аби відволіктися від негативних думок і побути наодинці. Але не встигнувши зайти на головну сторінку браузера, її увагу звернуло повідомлення в стрічці новин:
" Діти, які пропали в піцерії, так і не знайдено. Прибиральниці скаржаться на сморід. "
– Що за? – сама до себе звернулася МС і її рука потягнулася до цих новин.
" Таємничий вбивця чи випадок?" 
" Невідома смерть охоронців" 
" Батьки бояться пускати своїх дітей до аніматроників з метою безпеки" 
" Жовтий костюм кролика був помічений в піцерії Фредді Фазбера за коридором"
" Охоронці скаржаться та звільняються через так звані плани роботів"
МС була шокована новинами, які попадалися та попадалися. 
Взявши телефон, дівчина подзвонила Дену.
– Привіт.
– Привіт, Ден. Збирай інших, я виїжджаю. Мені потрібно деякими новинами поділитися. І схоже це терміново, – дивлячись та говоривши по телефону, МС дивилася на надпис:
" Вибух в шахті. Було знайдено двух поранених поліцейських, імена яких Бруко та Нейз. Обидва були знайдені без свідомості. Невідомо як вони  вибралися і чому вони були в шахті"...