Частина дев'ята

Джейк сидів в кабінеті і листаючи книгу про комп'ютери, їв піцу. Піцерія як вже пару годин тому зачинилася після того як люди пішли по домівках. Звернувши увагу на плакати, блакитноокий посміхнувся: " Вони виглядають такими щасливими," – прозвучало в думках хакера і хлопець зітхнув, відкрив ранець і витягнув звідти свій ноутбук із пошкодженим екраном зверху на лівій стороні.
– Надіюсь тут інтернет є і він працює, – заговорив сам із собою хлопець і включивши ноут, із полегшенням зітхнув.
– Працює. – З посмішкою на обличчі відповів до себе Джейк. Коли ноутбук завантажився, хлопець почав пробувати підключитися до інтернету....

– Вот зараза, – вдарив кулаками об стіл, Джейк відчайдушно зітхнув, збираючись зі всіма своїми думками. Інтернету як оказалось не було.
– Таке відчуття наче його тут заблокували чи ще щось. – Звернувся він до іграшкового кекса з очима, який дивився прямо на нього. Після всіх подій, яких він пережив разом із МС його такі дрібниці не лякали. Але не тут то було... На комп'ютері прозвучав шепіт чогось
– Що це? – перелякано спитав Джейк і почав уважно вдивлюватися в ноутбук, питаючись зрозуміти причину цього звуку. Він не замітив як годинник вже показував дванадцять годин ночі. А також він не замітив, що за вікном біля офісу Джейка... Стояв він із дивною посмішкою... Людина у фіолетовому костюмі... Той кого називають " фіолетовим"...