Частина п'ята

...
– Дякую, вам, Маріє Іванівна, – відповів хлопець і посміхнувся, попиваючи ароматний чай. Вже пройшло  пару днів як Джейк лікувався і жив у бабусі - медсестри.
– Не потрібно дякувати, онуче, – з посмішкою відповіла бабуся. Раптом в думки Джейка прийшла думка:
– Слухайте, а до вас приїжджають внуки чи діти? – спитав блакитноокий, на що у тої посмішка пропала. Марія відповіла:
– Вже як п'ять років після одного інциденту... 
Ці слова сильно зацікавили хакера, і хлопчина почав задавати запитання:
– Якого інциденту? І, що тут сталося? 
– Недалеко від мого будиночку знаходиться піцерія. Діти туди обожнювали ходити, так як там знаходилися роботи, аніматроники наче, не пам'ятаю, – Джейк почав представляти як діти бігають вокруг роботів і радісно сміються. Саме таким він був в дитинстві, коли обожнював гратися зі своєю маленькою собачкою. Але історія закінчилася не добре, так як Джені, його собачку, прийшлося приспати через одну хворобу. Але в ту же хвилину, Джейк наче вийшов з реальності і продовжував слухати історію. –Але причина була  в тому, що одного дня... Пропали діти. П'ятеро дітей просто-напросто пропали. Робітники коли прибирали, дуже сильно скаржилися на сморід з роботів, – тут Джейк впав в шок. Як пропали? Що сталося з цими дітьми? Його почали атакувати негативні думки, але помахавши головою, він продовжив слухати. – Після цього батьки не так часто водили дітей в те місце або не підпускали до роботів. Зараз директор шукає охоронця на нічну зміну, але скільки ходить слухів, ніхто з людей не хоче йти, – після цих слів бабуся замовчала.
– І, що за слухи? – запитав у Марії Джейк, на що та відповіла:
– пару свідків бачили їх, але їм не повірили, списуючи на це галюцинації. Вільяма бачили... У костюмі кролика... З дітьми.
– Хто це такий? – спитав Джейк, допивши чай і уважно слухаючи, дивився у віконце.
– Друг Генрі– він та Генрі - одні із тих хто створив піцерію і роботів тих... Божевільний він... Він став сам не свій після смерті своїх дітей.
– Дітей?! – із здивуванням запитав Джейк.
– Так. Кріс загинув через рук свого брата, який засунув його голову у жовтого ведмедя- робота, а його сестра... Із-за робота. – тихенько відповіла бабуся.
– Боже мій, він стільки пройшов, що і не знаю... І де він зараз?
– У в'язниці.
– Але чому? – тут Джейк почав здогадуватися відповідь на своє запитання.
– Тому, що Вільям був божевільним...Він вбивця...