Розділ 6

Лекція була присвячена основам патологоанатомії, і містер Картнер виглядав досить серйозно, але його голос був спокійним і виваженим. Він стояв біля дошки, де були намальовані діаграми, і уважно дивився на студентів.

— Отже, колеги, сьогодні ми поговоримо про те, як правильно проводити розтин і які ключові моменти потрібно враховувати, коли ми стикаємося з підозрілими випадками. Чи хтось із вас може згадати ситуацію, коли на перший погляд смертельна травма могла виявитися не такою, якою здавалась? — запитав він, оглядаючи аудиторію.

Роуз почала записувати важливі моменти, але її думки весь час відволікалися. Вона сиділа поруч з Аmandою, яка, видно, була вже готова до відповіді. Аманда завжди була впевнена в своїх знаннях, і, на відміну від Роуз, їй не бракувало сміливості піднімати руку.

Аманда подивилась на Роуз, тихо посміхнулась і швидко підняла руку. Містер Картнер кивнув у її бік, запрошуючи її до відповіді.

— Так, Аманда?

Аманда впевнено встала, підходячи до дошки, і почала:

— Я думаю, ми всі пам'ятаємо випадки, коли травма виглядала як насильство, але насправді була результатом нещасного випадку. Наприклад, смерть через удушення, коли дихальні шляхи заблоковані не руками, а, скажімо, м'якими тканинами або навіть одягом. Це складно діагностувати, і потрібно бути дуже обережним при проведенні розтину.

Містер Картнер похвалив відповідь, поглянувши на Роуз з іншою інтонацією, наче в його очах з'явилося більше інтересу до неї. Він продовжував лекцію, але Роуз відчула, що його погляд був уважний і дещо зацікавлений.

Аманда повернулась на місце, знову посміхаючись до Роуз, наче хоче сказати: "Я молодець, правда?"

— І що думаєш, Роуз? — тихо запитала Аманда.

— Нічого особливого, — відповіла Роуз, намагаючись не показувати, як напружено почувається.

Але глибоко всередині вона знала, що все більше заплутується у цій справі. Якби не ті повідомлення і той дивний силует, то вона б ще з радістю сиділа на лекціях, як звичайна студентка. Тепер кожна дрібниця, кожна деталь ставала важливою, і це відчуття не давало їй спокою.

Лекція тривала, і містер Картнер продовжував захоплювати аудиторію. Його стиль викладання був спокійним, але настільки ж інтригуючим, що кожен його погляд, кожне слово привертали увагу.

— Добре, давайте обговоримо одну з найбільш цікавих тем у патологоанатомії — а саме, визначення часу смерті. Це може бути набагато складніше, ніж просто подивитися на труп і сказати, коли людина померла. Існують різні методи, від температури тіла до хімічних процесів в організмі.

Роуз уважно слухала. Вона вже не раз замислювалась над цими аспектами, але в її роботі досі було багато тем, які не мали чіткої відповіді.

— Один з методів, який ми використовуємо, називається хронологія поту — це дозволяє визначити, скільки часу пройшло з моменту смерті, залежно від того, які зміни сталися на шкірі. Цікаво, що навіть невеликі зміни в шкірі або м’язах можуть підказати нам, коли і як людина померла.

Містер Картнер підійшов до дошки і показав діаграму, на якій були зображені ці зміни.

— Ми також можемо оцінити ступінь згортання крові та зміни в тканинах. Це дуже важливий аспект для визначення, чи була смерть насильницькою чи природною.

Роуз не могла не звернути увагу на те, як його голос став м'якшим, коли він переходив до цієї частини лекції. Його очі не відривалися від студентів, а особливо — від неї. Здавалося, що він прагнув донести до неї якусь важливу думку, яку Роуз ще не розуміла.

Аманда, яка сиділа поруч, підняла руку, щоб задати питання, і містер Картнер привітно кивнув.

— Так, Аманда?

— Я хочу запитати, чи є якісь зовнішні фактори, які можуть змінити загальні показники часу смерті? Наприклад, погодні умови або навіть те, де знаходиться тіло після смерті.

Містер Картнер на хвилину замислився, а потім відповів.

— Чудове питання, Амандо. Звичайно, є кілька факторів, які можуть суттєво вплинути на розрахунок часу смерті. Погода, температура навколишнього середовища, навіть позиція тіла можуть грати свою роль. Наприклад, тіло, яке перебуває в холодному середовищі, зберігається довше, ніж тіло в теплій кімнаті. І це потрібно враховувати при розтині.

Роуз задумалася. Вона вже бачила кілька випадків, де ці фактори мали вирішальне значення для розслідування. У її справі це теж могло бути важливою частиною головоломки.

Містер Картнер завершив лекцію, подякувавши студентам за активність. Він запросив всіх до наступного заняття і нагадав про лабораторну роботу, яку потрібно здати наступного тижня. Роуз відчула, як напруга в її грудях трохи зменшилась. Але чим більше вона думала про те, що сталося вчора ввечері, тим більше вона розуміла — цього разу ситуація, з якою вона зіткнулась, може стати набагато складнішою, ніж просто навчання на практиці.

Після лекції всі студенти почали збирати свої речі. Аманда нахилилася до Роуз:

— Цікава лекція, як завжди. Але погодься, він якось особливо до тебе звертається. Ти це помітила?

Роуз поглянула на подругу, намагаючись приховати здивування:

— Що ти маєш на увазі?

— Ну, його погляди, тон, коли він говорить з тобою. Це просто... щось є в цьому, — посміхнулася Аманда, підморгнувши.

— Амандо, перестань. Це просто лекція, і він викладає так для всіх.

— Звичайно, звичайно, — насмішкувато відповіла подруга, але більше нічого не сказала.

Роуз зітхнула, взяла сумку і попрямувала до виходу. В коридорі її наздогнав містер Картнер:

— Місіс Рейд, у вас є хвилинка?

Роуз зупинилася, злегка здивована.

— Так, звісно.

— Я хотів би обговорити той випадок з повідомленням. Ви не помітили нічого дивного біля вашого будинку або на шляху додому?

Роуз на секунду замислилась, згадуючи той силует у дворі. Але вирішила промовчати:

— Ні, нічого незвичайного.

Містер Картнер уважно подивився на неї, ніби намагався прочитати її думки, але нічого не сказав.

— Гаразд. Якщо щось згадаєте — повідомте мені. І будьте обережні, — сказав він, його голос звучав трохи серйозніше, ніж зазвичай.

Роуз кивнула і попрямувала до виходу, відчуваючи на собі його погляд.

На вулиці її знову наздогнала Аманда:

— Ти серйозно не помічаєш, як він на тебе дивиться?

— Амандо, досить, — відповіла Роуз, але в душі вона не могла не погодитися з подругою.

Дівчата попрощалися, і Роуз викликала таксі. Сидячи в машині, вона знову задумалась про справу, повідомлення та той дивний силует. Чи міг це бути просто збіг, чи хтось справді намагається її залякати?

Приїхавши додому, Роуз вирішила взяти кілька годин для себе. Вона знала, що розслідування лише починається, і відчувала, що найближчі дні будуть непростими.